ЦиТ. за: Шаповал Ю. Людина і система, — С. 171 — 172.

рові умови вже мови бути не могло. Але Грушевський звертався до Скрипника з приводу можливих репресій проти Єфремова, і Скрипник нібито підтримував думку про недоцільність репресій в розмові з головою ОДПУ Менжинським. Та ні Скрипник, ні навіть Менжинський вже не розв'язували цього питання. Назрівав політичний поворот, в якому першу роль відведено було найагре-сивнішим силам у ДПУ.

Терор і кінець «українізації»

Ще 24 лютого 1927 р. Політбюро вирішило вислати Єфремова за кордон. 4 травня 1928 р. Політбюро заслухало інформацію М. Скрипника про вибори до ВУАН; одним із пунктів рішення було «доручити ДПУ відновити справу Єфремова». 21 вересня 1928 Політбюро слухало питання «Про Єфремова». Доповідав А. Хвиля. Знову було прийнято рішення про висилку Єфремова за кордон. Але тим часом ДПУ вело підготовчу роботу до нечуваиого раніше публічного процесу.

Підготовка до рішучої зміни політичного курсу в Україні збігається з заміною Л.М. Кагановича на посаді Генерального секретаря ЦК КП(б)У С.В. Косіором; вибори відбулися на пленумі ЦК і ЦКК КП(б)У в липні 1928 р., причому українське Політбюро просило Москву залишити Кагановича в Україні. Косіор не відрізнявся від Кагановича якимись політичними настановами — хіба що свого часу був членом лівих комуністичних опозицій. Сім'я Косіорів переїхала на Донбас із Польщі, всі працювали простими робітниками і не мали, по суті, ніякої освіти; в партійному відношенні авторитетом був старший,

Влодзімєж, який і залучив двох молодших братів до більшовицької діяльності. Пізніше старший Косіор став переконаним прихильником Троцького, і молодші відреклися від нього. Колеги Станіслава Косіора по сибірському засланню згадували про нього як про надійного товариша, часом лукавого, часом вразливого і запального — може, через дуже маленький зріст. Як секретар ЦК Косіор був дуже твердий і жорсткий сталінець, хоча іноді й намагався пом'якшити удари, що випадали на підвладну йому провінцію. Наприкінці 20-х років дедалі більший вплив має голова ДПУ України Всеволод Ба-лицький, — раніше його запрошували тільки на засідання уряду, тепер він бере участь у роботі Політбюро, від нього залежить вся секретна інформація, він діє в прямому контакті з Москвою. З меткого відважного і жорстокого молодого чекіста виріс самовиевнений барин, цілком безконтрольний та аморальний.

Ще не почалися арешти, а вже Ба-лицький в червні 1929 р. інформував ЦК КП(б)У про «розкриття» розгалуженої організації, що «об'єднувала антирадянськи настроєну інтелігенцію, колишніх визначних учасників петлюрівського руху, діячів автокефальної церкви та представників куркульства»'. 21 липня 1929 р. арештовано Єфремова. В грудні ДПУ України (В. Балицький, начальник секретного відділу В. Горожанин, начальник відділення цього відділу Б. Козельський) підготували шерег доповідних записок, в яких викладалися деталі і драматургія майбутнього процесу. А 2 січня 1930 р. надіслана шифрограма Сталіна Косіору і Чубарю: «Когда предполагается суд над Ефремовым и другими? Мы