Плитковi вироби

 

Плитку для облицювання класифiкують за рiзними ознаками:

за призначенням - для внутрiшнього облицювання, для пiдлог усе­рединi примiщення, для 6асейнiв, фасадiв, дорiжок на вулицi;

за видом поверхнi - незахищенi (неглазурованi), захищенi (глазуро­вaнi), шорсткi;

за формою - основного модуля i декор;

за технологiею виготовлення - звичайна кepaмікa; кepaмiкa ректифi­кату та керамiчний гpaніт, або Грес.

3вичаuна керамiчна плитка. Рiзноманiтнiсть керамiчних плиток для внутрiшнього облицювання сягає сотень, а то й тисяч рiзновидiв. Плитки основного модуля за формою 6увають квадратними, прямокутними (рис. 2.1), трикутними, ромбоподi6ними, з криволiнiйними краями та круглими; за розмiрами cтopiн - вiд 5 до 200 см; за товщиною - вiд 3 до 12 i навіть до 19 мм. По верхня плитки може мати вигляд випаленої глини (теракоти) або 6езлiч кольорiв i вiдтiнкiв з розмаїттям рисункiв, декора­тивних покритгiв, текстур та вкраплень у поверхню з керамiки, металу, каменю, скла, пластику, самоцвiтiв та золота, може iмiтувати мармур най­вишуканiших зразкiв.

Керамiчну плитку для внутрiшнiх пiдлог виготовляють з найпростiшої глини. Розмiр плиток - вiд 5 х 5 до 33 х 33 см. Така плитка має вiдповiдати високим вимогам щодо мiцностi, гiгiенiчностi, ковзкостi, стiйкостi до по­дряпання, тому oстанім часом й виготовляють з кepaмoгpaнiтy.

Для басейнiв виготовляють керамiчну плитку рiзних розмiрiв та кольо­ру. До цих виробiв ставлять високi вимоги щодо водопоглинання та ковз­костi у мильнiй водi i т. iн.

Плитку для фасадiв виготовляють, як правило, зi щiльного однотонного матерiалу i покривають поливою (глазур'ю). Велика плитка з внутрiшнього боку має гнiзда для механiчного (сухого) крiплення до кapкaciв фасадних систем. Дрiбну плитку можна наклеювати на жорстку мiнеральну основу фасаду.

Для дорiжок випускають плитку середнiх розмiрiв (30 х 30 або 33 х 33 см) з шорсткою поверхнею, iнодi з рельєфом пiд мощення або необроблений камінь. Вона має низьке водопоглинання i високу морозостiйкiсть. Виго­товляють також комплектувальнi аксесуари для формування дорiжок: бор­дюри, плiнтуси, сходи i т. iн. (див. рис. 2.1).

Звичайну керамiчну плитку виготовляють формуванням глиняних i спецiально пiдготовлених керамiчних мас з наступним випалюванням.

На виготовлення плиток для внутрiшнього застосування використо­вують легкоплавкi глини з масовою часткою близько 20 % природного кар­бонату кальцiю або легкоплавкi глини з домiшками. Taкi плитки мають високу (30-35 %) пористiсть, причому бiльша частина пор - це об'єдна­на система капiлярiв, а тому ix водопоглинання може сягати 8... 12 % за масою. Щоб зменшити його, плитки захищають поливою (глазур'ю) ­розплавленою мiнеральною масою, що покривае лицьову поверхню плит­ки тонким прозорим або кольоровим шаром. У Польщi виготовляють за­хисний засiб для неглазурованих плиток, який просочуеться у верхнiй шар плиток, надає їм блиску i захищае вiд забруднення.

Плитки основного модуля виго­товляють квaдpaтнi або прямокут­нi розмiрами 15 х 15 см, 15 х 20, 20 х 20, 20 х 25, 20 х 30, 25 х 30, 30 х 40, 30 х 60 см та iнших розмiрiв аж до 100 х 200 см.

Oстаннім часом масово почали виробляти керамiчну плитку, що iмiтyє натуральнi матерiали: камінь,

 

 

Рис. 2.1. Рiзновиди керамiчних плиток:

а - звичайна; б - з iнкрустацiєю; «- серте­фiкат (розмiр до 120 СМ); г - плитка -сходин­ка; д - рельєфна; е - фриз рельєфний

 

 

метал, тканини (джинсову, полотняну, плетиво), шкiру, дерево, скло, про­зорий камінь oнікс тощо. Широко використовують плитки з металевими вставками (алюмiнiєвий декор, нержавiюча сталь, «гyдзики», «пряжки» i т. iн.). Якщо у плитку вмонтовано алюмiнiй, то її наклеюють спецiальним, не лужним клеєм.

Декор виготовляють у виглядi фасонних плиток: кутових, карнизних, плiнтусних, рiзноманiтних вставок зрисунком або рельєфом, смуг, кpyгiв, трикутникiв та багатокутникiв рiзної форми (див. рис. 2.1).

Плитки з керамiки-ректифiкату. Пiд час випалювання плитки важко зберегти її геометричнi розмiри, тому випалену плитку обрiзають абразив­ними механiчними рiзаками або гiдравлiчним чи лазерним способом до потрiбного розмiру. Таку плитку називають ректифiкатом i укладають без швiв, як мармур та камінь.

Плитки з керамiчного гранiту, або Грec. Керамiчний rpaніт - унівep­сальний економiчний, з вiдмiнними технiчними властивостями облицю­вальний матерiал, який по над 40 pоків виготовляє iталiйське пiдприєм­ство «Флор Грес», тому цi вироби ще називають плитками Грес.

Плитки Грес виготовляють з глини, каолiну, польового шпату i кварцу, якi подрiбнюють разом з пiгментами, трохи зволожують i пресують пiд тиском близько 80 МПа. Високий тиск та мала кiлькiсть вологи в сумiшi забезпечують високу щiльнiсть виробiв. Потiм їx випалюють при темпе­paтypi 1300 оС. Пористiсть плиток становить менше нiж 1 %, а водопогли­нання не перевищує 0,5 %. Вони стiйкi до змiн температури, мають висо­кi твердiсть, зносостiйкicть та мiцнiсть. Мiцнiсть плиток Грес на згин у 10 разiв вища, нiж бетонних, i в 15-20 разiв - нiж керамiчних. Структура матерiалу забезпечує високу морозостiйкiсть (1000 i бiльше циклiв), що дaє можливicть прогнозувати його довговiчнicть до 100 pоків.

Глазурована плитка з керамiчного гpaнiтy зовсiм не всмоктує бруд, жир тощо, не тьмянiє i не змiнює кольору, за нею легше доглядати. В Icпанiї виготовлено серiю плиток з високомiцного керамiчного гpaнiтy для пiдлог. Лицьовий бiк у цих плиток покритий товстим шаром склоподiбної поли­ви, що iмiтyють фактуру шлiфованого мармуру.

В Укpaїнi плитки Грес виготовляють з 2005 р.

Buмoги до якостi плиток. До Bcix плиткових виробiв ставлять певнi ви­моги щодо якостi, яка прямо залежить вiд властивостей матерiалу та тех­нологiї виготовлення плитки. Розглянемо деякi властивостi плиток та їхніi характеристики.

Теплостiйкiсть - здатнiсть витримувати без руйнування та розтрiску­вання температурнi навантаження.

Коефiцiент температурного розшuрення зумовлює стiйкiсть керамiчної плитки в облицюваннi. Бажано, щоб вiн був якомога меншим.

Морозостiйкiсть характеризується кiлькiстю циклiв замерзань i вiдтa­вань, якi плитка може витримати без руйнування (250 циклiв вважається «добре»). Справа в тому, що поглинута плиткою вода пiд час замерзання збiльшується в об'ємi на 10 % i руйнує її структуру. Водопоглинання є надзвичайно важливим показником морозостiйкостi. Морозостiйкою вважа­ють плитку, водопоглинання якої не перевищує 3 %. Проте для зовнiшнiх робiт беруть плитку, водопоглинання якої не перевищує 0,5 %.

3нососmiйкiсmь, або абразивна стiйкiсть, має значеннядля плитки, з якої влаштовують пiдлоги. За мiжнародною класифiкацiєю, плитки подiляють на п'ять категорiй за зносостiйкicтю:

РЕТ I - для примiщення зi щадним режимом витирання, практично без абразиву (у ванних кімнaтax);

РЕТ ІІ - для примiщень, де на пiдлозi не буває багато пicку (спальня, кабiнет);

РЕТ IIІ - для примiщень, де на пiдлозi часто може бути пicок i смiтгя (передпокiй, кухня, хол);

РЕТ IV - для примiщень з великою кiлькicтю абразивних часточок, за­несених з вулицi (сходи, офiси, вестибюлi);

РЕТ V - для примiщень з великим потоком людей (магазини, вокзали тощо).

Хiмiчна сmiйкiсmь - здатнicть плитки витримувати контакт з агресив­ними речовинами (липкими засобами, солями, кислотами тощо). За хiмiчною стiйкiстю плитки подiляють на п'ять класiв:

АА - зовнiшнiй вигляд плитки не змiнюється вiд дiї на неї хiмiчних речовин;

А - змiни зовнiшнього вигляду плитки незначнi;

В - змiни зовнiшнього вигляду плитки середнi;

С - зовнiшнiй вигляд плитки значно змiнюється;

D - плитка повнiстю втрачає свiй початковий зовнiшнiй вигляд вiд дiї на неї хiмiчних peaгентів.

Виходячи з наведеного вище, для плиток кожного класу пiдбирають тaкi умови експлуатацiї, щоб вони мали гарний зовнiшнiй вигляд протя­гом усього перiоду експлуатацiї.

Точнiсть лiнiйних розмiрiв не може бути абсолютно однаковою для пли­ток навіть однiєї партiї. Це зумовлено тим, що склад сировини та умови виготовлення (формування та випалювання) мають певнi допуски. Розмiр плитки може змiнюватись у межах кiлькох відсотків. Калiбрована плитка мaє вiдхилення в розмiрах, якi не перевищують 0,3 %.

Tвердість пoверхнi плитки - це стiйкiсть до подряпання її поверхнi.

Вiдповiдно до прийнятої шкали твердостi плитки розрiзняють за ступе­нем твердостi, що вiдповiдає твердостi таких мiнералiв:

1.Тальк 5. Апатит 8. Топаз

2.Гіпс 6. Польовий 9. Корунд

3.Кальцит шпат 10. Алмаз

4. Флюорит 7. Кварц

 

Наприклад, глазурована плитка повинна мати твердicть поверхнi, не нижчу вiд 5, тобто бути твердою, як апатит, анеглазурована - як польо­вий шпат.

Ковзкiсть пoeepxнi плитки - piвeнь її шорсткостi, яка дaє змогу людинi стояти без ковзання босою ногою на похилiй поверхнi мокрої плитки. Цей показник важливий для плитки, яку використовують для облицювання басейнiв. Є три категорії ковзкостi:

А - нога не ковзає при нахилi мокрої плитки до 120 завдяки легкiй шорсткостi її поверхнi.

В - те саме до 18 о, шорсткiсть поверхнi значнiша.

С - те саме до 24 о, по верхня рифлена.