РОЗСТРІЛЯНЕВІДРОДЖЕННЯ

З утвердженням сталінізму з культурологічного обігу було вилучено наукові праці та твори багатьох авторів. Проводились ревізії бібліотечних фондів. Лише з бібліотеки Кам'янець-Подільського інституту народної освіти було вилучено 20 тисяч примірників книг, брошур, статей. У цей період посилюється наступ на національну культуру, згортається політика коренізації. Було закрито національні школи.

У жорстоких умовах сталінщини демократичне за своїм характером краєзнавство не вписувалося в командно-адмі­ністративну систему. Саме тому звинувачені в "українському бур­жуазному націоналізмі, ідеа­лізації патріархальщини", зв'яз­ках з міфічними контрреволю­ційними організаціями краєзнав­чі осередки були розгромлені, а їхні найактивніші діячі стали жертвами політичних репресій. У 1929 році було заарештовано Ф. Кондрацький Юхима Сіцінеького. Його обвинувачували в тому, що він під виглядом краєзнавчої діяльності проводив роботу "з підго­товки і виховання кадрів для боротьби з радянською владою". Винним Сіцінський себе не визнав. Згодом його було відпущено на волю, але заборонено викладати у Кам'янці-Подільському, реквізовано власний будинок, знищено цінну бібліотеку. Сіцінський помер 1937 року у великих злиднях. 31 серпня 1929 року було заарештовано викладача Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту, секретаря Наукового товариства краєзнавців Юхима Філя. Він звинувачувався в тому, що, "викладаючи українську літературу, вип'ячував національні моменти в історії боротьби українського народу. Слухачам свого курсу рекомендував у більшості користуватися неокласичною літературою, аж до забороненої "Чорної Ради" Куліша". У січні 1930 року було заарештовано краєзнавця, викладача Кам'янець-Подільського хімічного технікуму Дмитра Богацького. За вироком "трійки" Філь отримав 7 років, а Богацький 5 років концтаборів. їх життєві долі загубилися в ГУЛАЗі. У 1929 році заарештовано Валентина Ото-мановського і лише 1958 року краєзнавець повернувся в рідну Україну. Доля організатора Вінницького історико-побутового музею Густава Бріллінга була більш трагічною. Заарештований у 1933 році, він помер у сталінських таборах. 10 листопада 1933 року судова "трійка" при колегії ДПУ УСРР ухвалила ув'язнити заступника Українського комітету крає­знавства, ректора Кам'янець-Подільського ІНО В.О. Гериновича у виправно-трудовий табір термі­ном на 10 років. Наведені факти свідчать не про окремі репресії у середовищі краєзнавців, а про репресований краєзнавчий рух в цілому.

За сфабрикованими справами були заарештовані й ув'язнені ви­кладачі Кам'янець-Подільських інститутів народної освіти та сільськогосподарського: П.Г. Клепатський, І.А. Любарський, П.С. Палько, М.С. Плевако, І.Ю. Кулик, В.І. Четвериков, В.П. Храневич, М.О. Драй-Хмара, В.Ю. Свідзинський, В.К. Бернацький, М.Т. Геращенко, Є.Д. Сташевський, директор Кам'янець-Подільського історичного музею А.В. Беньковський. Крізь тортури сталінських таборів пройшов класик української байки, кам'янчанин Микита Павлович Годованець.

Великих переслідувань зазнало народне мистецтво. Гончарів, ковалів, вишивальниць, ткачів зганяли у кол­госпи, примушуючи не займатись промислами та ремес­лами. 1933 року було закрито Кам'янець-Подільську художньо-промислову школу, а її організатора Володимира Гагенмейстера розстріляно у 1938 році.

Великої шкоди культурі було завдано антирелігійною та антицерковною діяльністю, забороною ряду народних свят, обрядів, які підмінювались новими надуманими традиціями. В результаті було втрачено унікальний пласт віковічної культури та укладу життя населення краю.

Отже, етнокультурний геноцид у 30-х роках був націлений на винищення національного духу, народної культури Поділля.