Вивезення подільської молоді на шахти Донбасу, виселення жителів краю в інші ра­йони Радянського Союзу

Новітня історіографія для характеристики масових репресій 1937– 1938 рр. застосовує поняття «великий терор». Віднесені до «шкідницьких народів» (за оцінкою О. Шліхтера на XIII з’їзді КП(б)У – травень–червень 1937 р.) національні меншини поляків та німців в умовах великого терору зазнали поряд з українцями найбільших втрат, які за масштабами оціню­ються як фізичне винищення або геноцид.

Ускладнення відносин СРСР з Польщею та Німеччиною, що сталося на початку 1930-х рр., в усній і друкованій пропаганді партійних органі­зацій пояснювалося антирадянською спрямованістю зовнішньої політики цих держав, громадськості нав’язувалася думка про реальну ймовірність перетворення поляків і німців України на випадок війни у «п’яту колону» зарубіжних країн.

Якщо дослідники кінця 1980-х рр. пов’язували репресії з 1930-ми роками, то в працях останніх років переконливо доводиться, що репресії були започатковані зі встановленням радянської влади і не припинялись навіть за умов політики коренізації.

Генеральною «чисткою» від «антирадянських елементів, поляків, нім­ців, троцькістів, націоналістів» були охоплені не лише партійні організа­ції, а й радянські установи, заводи і фабрики, школи та інші навчальні і наукові заклади, редакції газет та журналів.

Йшлося вже не про «боротьбу» проти окремих націоналістичних і антирадянських елементів або ж утворених ними організацій, а про репресії проти етнічних груп, і не лише німецької та польської. Чистки проводи­лись як за постановами ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У, обкомів, міськкомів і рай­комів партії, так і за «ініціативою» секретарів партійних організацій.

Друга половина 1937 р. увійшла в історію республіки як період над­звичайно жахливих репресій проти мирного населення. Найбільш поши­реними методами репресій на Поділлі стали масові депортації населення. Була створена спеціальна комісія з високопоставлених керівників партій­них, урядових, військових органів, НКВС для підготовки відповідних про­позицій.

Політбюро ЦК КП(б)У 17 грудня 1934 р. своїм рішенням встановило прикордонний режим у 11 районах України, а 20 грудня того ж року ухва­лило постанову «Про переселення з прикордонних районів».

Протягом 1935–1936 рр. з Поділля організованим порядком було ви­селено 11 634 польські та німецькі родини, а це щонайменше 46 500 гро­мадян. Серед депортованих переважали поляки. В результаті виселення з географічної карти зникли окремі населені пункти.

Депортували з Поділля не лише громадян польської та німецької націо­нальностей. Принцип добровільності порушувався при переселенні євреїв з Вінницької області до Єврейської автономної області – Біробіджану. Для виконання встановленого ліміту застосовувалися примусові заходи.

В Україні з допомогою ідеологічного апарату посилилося нагнітання атмосфери страху, підозрілості. Передові статті газет, журналів були наси­чені заголовками, які «викривали» шпигунів, диверсантів, убивць, ворогів народу, троцькістів, що намагалися реставрувати капіталізм. В атмосфері такого загального психозу й підозрілості, страху й озлобленості вже мало кого дивували арешти людей, які нічим не виділялися, не були причетні до жодної антирадянської акції.

Особливо великих обертів репресії набули після лютнево-березневого Пленуму 1937 р. На пленумі ЦК ВКП(б) значна увага приділялася темі «шкідництва», на яке звалювали провали в економічному та соціальному будівництві. У 1937–1938 рр. в Україні органами НКВС по «польській лінії» було заарештовано 56 516 осіб, з яких 44 467 – поляків.

Єврейське населення Поділля теж зазнало репресій, проте не в таких масштабах, як польське. Так, у грудні 1937 р. була «виявлена» і ліквідована органами НКВС у м. Дунаївці антирадянська сіоністська організація «Гехо-луц», члени якої проводили активну агітацію серед єврейського населення, висловлювали невдоволення існуючою Радянською владою та проводили агітацію за виїзд із СРСР до Палестини.

У другій половині 1930-х рр. здійснювався процес активного згортан­ня національно-культурної політики. Все це здійснювалося на фоні масо­вих політичних репресій, що наповнювалися та набирали небачених форм. Через депортацію пройшли десятки тисяч представників національних меншин Поділля: поляків, німців, євреїв та ін