Мистецтво Тель-Амарни.

Ще наприкінці ХУ століття до н.е. концентрація величезних багатств в руках фіванських жреців храмів Амона призводить до їх зміцнення і протиставлення царській владі. Ехнатон вступив у боротьбу із жрецями і виявив себе як сміливий релігійний реформатор. Зокрема, він анулював численний пантеон давніх богів і замінив їх єдиним новим богом Атоном – сонячним диском. Фараон-реформатор закрив всі старі храми, зрікся свого імені, пов’язаного з ненависним Атоном і залишив традиційну столицю Єгипту – Фіви. За його наказом будується нова столиця – Ахетатон, тобто, “Небосхил Атона”.

Різкі історичні зміни позначились на культурному житті, що відзначалось в цей період /перша чверть ХІУ століття до н.е./ розривом із тисячолітніми традиціями. Так, замість уживаної в офіційних випадках класичної давньої мови і в документах і в літературі використовується жива розмовна мова. Змінюється і оточення фараона. Тепер царя оточують представники середніх верств єгипетського суспільства, що мають свій світогляд і, зокрема, значну увагу приділяють питанням моралі. Моральний аспект відіграє велику роль і в релігійно-філософській концепції розробленого Єхнатоном культу одного бога. Прихильники Атонівського культу поклонялись не таємничим незнаним богам, а реальному сонцю, що сприймалось як життєдайна творча сила. Єхнатон запровадив легкосприйнятний символізм для вираження своїх релігійних принципів. Промені сонця-Атона зображувались у вигляді рук, що тримають ієрогліфи життя. В яскраво-виразних гімнах оспівувалась благодатна діяльність сонячного диску. Значні зміни торкнулись і образотворчого мистецтва.

Архітектура. Нові принципи містобудівництва характерні для Ахетатона. Для свого експерименту Ехнатон вибрав територію в 15-му номі Верхнього Єгипту. Всього за кілька років на пустому місці на східному березі Нілу виросло чудове місто. Чотирнадцять величних стел, висічених на стрімчастих скелях, визначили кордони нової столиці включно з земельними угіддями, які повинні були годувати населення. Руками досвідчених архітекторів та будівельників зводились храми нового бога, палаци царя і його дружини, будинки знаті, ремісничі квартали. Місто потопало в пишній зелені. В горах, що оточували місто, висікались гробниці для сім’ї фараона та знаті і стіни цих усипальниць прикрашались чудовими розписними рельєфами із панорамою міста, сценами з життя двору, релігійними службами тощо.

Єхнатон зводить в новій столиці, яку поклявся ніколи не залишати, п’ять святилищ Атона. Новий культ обумовив зміни в храмовій архітектурі. Поскільки поклонялись сонцю, то служби проходили під відкритим небом і храми вже не потребували грандіозних напівтемних колонних залів з таємничими сутінками та святилищ для статуй божеств, як і самих статуй. Проте, певною мірою в цих храмах використовуються і тисячолітні засади традиційної культової архітектури. На жаль, після смерті Єхнатона та поразки його прагнення утвердити монотеїстичну релігію, суперниками_нащадками цього фараона було знищено місто і всі його споруди

Скульптура. Головною ознакою нових художніх смаків і вимогсталопрагнення відобразити навколишній світ в якомога правдивіших образах. Для рельєфних композицій і розписів стають характерними побутові сцени, пейзажі, зображення повсякденного життя царської сім’ї. Особливо показовим було абсолютно незвичне для традиційної офіційної портретної скульптури зображення самого фараона. Ці зміни виявляються при порівнянні ранньої портретної статуї Ехнатона ще як Аменхотепа ІУ з його зображеннями амарнського періоду. В раннній роботі безумовна портретна схожість поєднується з узагальнено-канонічною трактовкою образу. Пізніше Ехнатон постає без ідеалізації – хворобливо-кволим, із малопривабливими рисами обличчя, але сповненим внутрішньої сили і одухотвореності.

Спочатку певною мірою раптова відмова від канонів призвела до дещо гротескового підкреслення портретних рис в скульптурі Амарни. Проте, дуже швидко цей вид мистецтва досягає небаченого розквіту. Про досягнення цих часів свідчать численні пам’ятники, знайдені при розкопках Ахетатона /Амарни/. Багато творів було знайдено в скульптурних майстернях, зокрема – майстерні прославленого Тутмеса. Саме тут були відкриті всесвітньо відомі портрети самого Ехнатона та членів його сім’ї. Всім пам’яткам цієї групи притаманна спільна риса – уміння створювати повні життя образи. Надзвичайно цікавими знахідками скульптурних майстерень Амарни е незавершені роботи з чорними позначками, що намічають подальший шлях обробки та гіпсові відливки із портретних масок.

Найуславленішими творами амарнського періоду є, безумовно, портрети дружини Ехнатона – цариці Нефертіті. Один із знайдених портретів виконаний в натуральну величину із розфарбованого піщаника і захоплює як завершеністю форми так і збереженістю. Та особливо вражаючою є невелика - 19 см заввишки – голівка Нефертіті, що призначалась для її статуї. Обличчя молодої жінки сяє чудовою вродою і ніби випромінює життя. Бездоганний обрис обличчя, ледь усміхнені чарівні вуста, гнучка довга шия, м’яка лінія щік – вражають тонким моделюванням і виразом легкої, мінливої задумливості. Голова цариці незакінчена: не завершені вуха, не вставлені очі, які за традицією повинні були інкрустуватись. Тому майстер не обробив очі, а лише обвів їх чорною фарбою. На голову молодої жінки повинна була бути вдягнена висока царська тіара, для чого зверху голови залишено виступ. Проте, можливо саме завдяки такій незавершеності портрет справляє незабутнє враження і цілком слушно вважається неперевершеним шедевром єгипетського мистецтва.

Крім названих творів в майстернях знайдено унікальну для єгипетського мистецтва невелику статуетку вже немолодої оголеної Нефертіті на повний зріст, численні портрети і статуетки дочок Ехнатона та Нефертіті, самого фараона та інші чудові, хоч часом незавершені пам’ятники.

На жаль, реформи Ехнатона, як зазначалось, не мали успіху. Після смерті фараона його нащадки – передусім родич і чоловік старшої дочки принцеси Анхесетпаатон юний фараон Тутанхамон – повинні були повернутись до попередніх порядків. Столиця фараона-єретика була вщент зруйнована. Проте, в недовгий період правління Тутанхамона культи Атона і Амона ще співіснували: Амон був офіційно об’явлений верховним богом Египту, а Атон був ним фактично. Та вже після раптової смерті вісімнадцятирічного Тутанхамона його наступник Хоренхеб заборонив навіть згадувати своїх попередників. Але в історії мистецтва ім’я Тутанхамона уславилось завдяки знайденій в 1922 році Г.Картером його гробниці – єдиному в історії країни непограбованому царському похованню. Знахідка гробниці була сенсаційною: величезна кількість матеріально і художньо безцінних творів скульптури та ужиткового мистецтва побачила світ.Серед них- знаменита золота погребна маска фараона, трон, вкритий листовим золотом і сріблом з чудовими розписами та інкрустацією, статуетки священних тварин, світильники тощо. Всі твори скарбниці Тутанхамона позначені рисами амарнсього мистецтва.