Класифікація функцій держави

Важливе значення для розуміння функцій держави має їх класифікація, яка дозволяє не лише виявити їх спільні родові ознаки, але й отримати уявлення про їх видову різноманітність. Класифікація дає можливість виробити практичні рекомендації щодо удосконалення основних напрямків діяльності держави не взагалі, а диференційовано, стосовно їх окремих функцій.

При здійсненні класифікації функцій держави слід враховувати, що вона буде певною мірою умовною, оскільки діяльність держави має відносно єдиний характер, а різні напрямки діяльності тісно пов’язані між собою. Саме тому «... не варто ставати на догматичний шлях і абсолютизувати той чи інший перелік функцій»[11, с.91].

В юридичній науці існує різноманітність підходів до класифікації функцій держави, що пояснюється відмінністю критеріїв (об’єкти впливу або сфери державної діяльності; характер функцій; тривалість дії; територіальний масштаб; цілі і завдання тощо), які обирають ті чи інші автори. При цьому неможливо виокремити якийсь один, найбільш вірний критерій класифікації, оскільки останні використовуються з різною метою, а, отже, не можуть замінити одна одну. При всій складності здійснення класифікації у теорії функцій держави існують доволі усталені, хоча і не досконалі, підходи щодо її здійснення.

1. Залежно від значущості для держави і суспільства прийнято виділяти основні (головні) і неосновні (додаткові, похідні) функції. Традиційно в основу такого поділу покладено принцип соціально-політичної значущості відповідного напрямку державної діяльності. Так, основні функції трактуються як найбільш загальні та важливі напрямки держави стосовно реалізації стратегічних завдань і цілей держави (наприклад, соціальна функція), тоді як неосновні розглядаються найчастіше як складові частини основних функцій (наприклад, функція охорони здоров’я трактується як складова соціальної функції). За умов такого бачення вважається, що останні не відображають соціального призначення держави [9, с.50].

Даний підхід стосовно поділу функцій найчастіше піддається критиці. Зокрема, якщо науковці більш-менш єдині в питанні визначення основних функцій, то щодо визначення неосновних, їх переліку і співвідношення з основними позиції коливаються від визнання факту їх існування3 до категоричного заперечення [5, с.18].

У випадку коли неосновні функції держави трактуються як складові основних, виникає ситуація, при якій один з елементів поділу містить інший елемент того ж самого поділу, що тягне за собою порушення правила поділу обсягу поняття: члени класифікації повинні взаємно виключати один одного. В. М. Сирих зазначає, що за умови визнання функцій держави як основних напрямків діяльності неосновні функції держави позбавляються своєї необхідної ознаки, оскільки дане поняття охоплює не будь-який вид діяльності, а лише основний3, а тому вони не можуть визначатися як такі, що мають допоміжний характер. Крім того, при характеристиці неосновних функцій прибічники даної класифікації визнають, якщо в реалізації основних функцій держави бере участь весь механізм держави або більшість його структурних підрозділів, то неосновні функції реалізуються спеціальними органами або установами, що зводить їх до функцій державних органів.

2. За часом (тривалістю) існування розрізняють постійні і тимчасові функції держави. Постійні функції реалізуються державою протягом всього періоду її існування або починаючи з певного етапу її розвитку. Слід зазначити, що на певних етапах вони можуть перебувати у зародковому стані, як це мало місце з соціальною функцією, яка була недостатньо виражена у рабовласницькому, феодальному та капіталістичному типах держави. Головне те, що відповідна діяльність держави існувала як така. Стосовно тимчасових функцій, то вважається, що вони з’являються внаслідок виникнення специфічних умов суспільного розвитку, в зв’язку з необхідністю вирішення деяких невідкладних завдань.

Відповідно в міру зникнення останніх вони припиняють своє існування [6, с.73].

Хоча дана класифікація є усталеною, зазначимо, що і вона має певні вади. Головна з них полягає в тому, що її використання цілком виправдане при розгляді співвідношення між функціями і субфункціями. Так, керівництво військовими операціями (суб-функція) дійсно матиме тимчасовий характер, тоді як функція забезпечення обороноздатності держави — постійний; також тимчасовий характер матиме боротьба з епізоотіями або стихійним лихом (субфункції), але екологічна функція з моменту виникнення набуває постійного характеру. Слід також відзначити, що мова частіше має йти не про тимчасові функції, а про особливості реалізації певної функції в певний період існування держави.

3. Залежно від того, в чиїх соціальних інтересах здійснюються, функції держави прийнято було ділити на загальносоціальні та класові (захисту групових інтересів). Держава незалежно від того, до якого типу вона належить, вирішує поряд з класовими ще й «загальні» справи, які є загальнозначущими для усього суспільства. Вже перші міста-держави, що з’являються як реакція на кризовий стан первісного суспільства, беруть на себе загальнозначущі соціальні функції (оборону, охорону здоров’я, а також функції, які забезпечували виробничу економіку), чим демонструють соціальну цінність і значущість державної організації суспільства, рятують людство від вимирання, переводять його в соціальну фазу розвитку, створюють цивілізацію. Таким чином, держава здатна виступати в ролі носія не лише класових, але й загальносоціальних функцій.

Під загальносоціальними функціями розуміють напрямки діяльності держав, які відображають загальносоціальне призначення держави. Невиконання або неналежне виконання цих функцій традиційно призводить до ослаблення, а подекуди навіть руйнації держави.

4. Найбільш важливим і вихідним у процесі класифікації слід визнати поділ функцій за сферами суспільного життя. За даним критерієм виділяють політичну, економічну, соціальну, екологічну та інші функції. Саме даний підхід дозволяє отримати найбільш чітке уявлення про видову різноманітність функцій держави. Виокремленні саме в результаті даного поділу функції можна в подальшому класифікувати за іншими критеріями, зокрема, за сферами політичної спрямованості (територіальною ознакою).

5. Переважна більшість дослідників вважають обґрунтованим поділ функцій держави залежно від сфери політичної діяльності на внутрішні та зовнішні. Внутрішні функції відображають діяльність держави всередині країни, розкривають її роль у житті суспільства. До них традиційно відносять функції забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, політичну, економічну, соціальну, екологічну функції тощо. Зовнішні функції розкривають діяльність держави за її межами, вони забезпечують здійснення зовнішньої політики, характеризують відносини з іншими державами і міжнародними організаціями. До них відносять функції: забезпечення обороноздатності, миру і підтримання світового правопорядку, взаємовигідної співпраці з усіма державами, інтеграції в європейську та світову економіку.

Внутрішні та зовнішні функції не можуть бути однаковими для всіх держав. Поява нових або трансформація раніше існуючих функцій держави обумовлена стратегічними напрямками її діяльності, зорієнтованими на задоволення потреб конкретного громадянського суспільства і виклики часу. Це передбачає удосконалення, розширення або, навпаки, звуження напрямків діяльності держави як адекватної реакції на задоволення найбільш значущих потреб суспільства або розв’язання певних конфліктів (наприклад, боротьба з тероризмом, наркотиками).