Рівні інтерпретації тексту

Для зрозуміння герменевтичної процедури необхідно розрізняти поняття тексту і дискурсу, дефініцій яких існує сила-силенна. Виберемо по одній. Під текстом у широкому значенні будемо розуміти структуру, що складається з елементів значення, єдности цих елементів та вираження цієї єдности; у вузькому значенні — єдність мовних знаків, що організовані за нормами даної мови і є носіями інформації. У свою чергу, дискурс — це сукупність висловлювань, що стосуються певної проблематики, розглядаються у взаємних зв'язках із цією проблематикою, а також у взаємних зв'язках між собою. Одиницями дискурсу є конкретні висловлювання, які функціонують у реальних історичних, суспільних і культурних умовах, а у своєму змісті та структурі відбивають часовий аспект, інтеракції між партнерами, що витворюють даний тип дискурсу, а також простір, у якому він відбувається, значення, які він творить, використовує, репродукує або перетворює.

Таким чином, можемо сформулювати три рівні інтерпретації тексту.

Філософічний рівень передбачає інтерпретацію з точки зору відповідей на метафізичні питання. Інтелектуальна діяльність такогороду піддається типологізації лише за способом мислення, але не прив'язується до конкретного знання або досвіду культурної традиції, окрім самої мови і суб'єкта мислення; філософування — це чисте міркування (філософська герменевтика Мартіна Гайдеґґера). Як правило, філософія безпосередньо не є підставою для оцінки тексту. Вона готує ґрунт для розгортання тих чи інших критично-філософських стилів.

Критично-філософський рівень окреслює наявність так званих критично-філософських стилів, що є практичними дослідницькими методологіями, які пропонують ту чи іншу систему інтерпретації тексту (теорія архетипів Карла Ґустава Юнґа, структуралізм Ролана Варта). Цей рівень, з одного боку, пов'язаний з відповідними філософськими передумовами, а з іншого — проектується на певну ідеологію.

Ідеологічний рівень створює жорстку систему нормативів, висуваючи на перший план вимоги до тексту, а не потребу його зрозуміти. У цьому випадку дослідник відштовхується не від самого тексту, а від цієї нормативної системи і вдається до інтерпретації з готовою схемою (соціялістичний реалізм, постмодернізм як фетишизований лібералізм). Поняття методології тісно пов'язане з поняттям естетики. Наприклад, естетика Ґотики, бароко чи натуралізму вже передбачає певний спосіб розгляду художнього твору. Так само можна розглядати ту чи іншу авторську естетику, пов'язану з індивідуальним стилем. Однак власне методологією є акцентована естетика — практично адаптована до критичного вжитку теорія зі своєю системою правил та прийомів.