Завдання 2. Які вам відомі види спілкування? Що допомагає і що заважає спілкуванню? Які функції спілкування?

Спілкування – одна з основних сфер людського життя. Види і форми спілкування різноманітні: воно може бути:

v безпосереднім («віч-на-віч») та опосередкованим (за допомогою тих чи інших засобів);

v включеним в контекст професійної діяльності або дружнім;

v діалогічним (суб’єкт-суб’єктним) і монологічним (суб’єкт-об’єктним)...

Що допомагає і що заважає спілкуванню? «Ми розуміємо один одного з півслова», «Ми говоримо з ним (з нею) однією мовою!» – це свідчить про зростання психологічної спільності (рос. общности) як схожості, єдності, що полегшує спілкування. Проте може виникнути ситуація, коли обмінюватися вже нема чим, коли вже все сказано, обговорено, – це так звана інформативна виснаженість партнерів щодо спільного проживання.

Які функції спілкування?

1. Спілкування є провідною умовою становлення кожної людини як особистості. Якщо маленьку дитину позбавити можливості спілкуватися з іншими людьми, то це затримає її психічний розвиток, а в разі великих обмежень можуть відбутися незворотні зміни. Відомо, що діти, виховані дикими звірами, були розвинені біологічно, але не соціалізовані. Для нормального розвитку дитини необхідний постійний контакт дитини з дорослими, особливо з матір’ю.

«Навряд чи ви пам’ятаєте, коли вступили в перший контакт з іншими людьми, але з більшою долею впевненості можна сказати, що спочатку ви тільки слухали. Перші місяці життя немовля не може сказати ні слова, вже пізніше з його вуст зривається незрозуміле лопотіння, але воно слухає голоси оточуючих, потім пов’язує слова з предметами і таким чином навчається мові. Дуже велику долю інформації можна дістати лише шляхом слухового сприйняття». (Квинн В. Прикладная психология. – СПб: Питер, 2001. – С. 406).

Отже, обмеження контактів з дорослими призводить до зниженого рівня розвитку пізнавальних здібностей.

2. Негативний вплив неможливості спілкування з іншими людьми на самопочуття та психічний стан людини можна продемонструвати з допомогою таких прикладів. Тривале перебування в гермокамері спричинює цілу низку порушень в галузі сприйняття, мислення, пам’яті, емоційних процесів і т. д. Але серйозні порушення в психіці спостерігають тільки за відсутністю цілеспрямованої діяльності і при значній гіподинамії.

Як на людину діє ізоляція? Існують свідчення людей, що добровільно чи випадково потрапили в ситуацію, відірвавшись від суспільства та міжособистісного спілкування. Це люди, що мандрували самотужки по морях та океанах, зимували в полярних областях, спелеологи, котрі добровільно чи вимушено проводили час у підземних печерах, моряки, які врятувались під час корабельних аварій. За цих умов людині властиві неврівноваженість, підвищена чутливість, неспокій, невпевненість у собі, тривога, сум, млявість і т.д.

Цікаво, що всі ці люди незабаром починають говорити вголос. Спочатку вони дають коментарі побаченому чи тому, що відбулося. Дехто розмовляє із собою: підбадьорює себе, віддає команди, запитує.

Через деякий час майже всі знаходять якогось співрозмовника. Спелеолог М. Сифр, який з метою наукових досліджень провів 63 дні на самоті в підземній печері, спіймав на підлозі свого намету павучка. «І я почав з ним розмовляти, – пише він, – дивний це був діалог! Ми вдвох були єдиними живими істотами в мертвому підземному царстві. Я говорив з павучком, непокоївся за його долю...»

Отже, коли в людини немає можливості задовольнити потребу спілкування, вона компенсує її уявою.

3. Спілкування впливає на результати діяльності людини. Вчені дістали свідчення про те, що ефективність діяльності залежить від того, чи діє людина в ізольованих умовах, чи в присутності інших людей, або разом з ними. Виявилося, що навіть пасивна присутність інших людей змінює результати діяльності індивіда.

Особливо великі зміни відбуваються, коли інші люди поряд виконують таку саму роботу чи коли спілкуються у процесі її виконання. Чому це так важливо? Досліди В. М. Бехтерєва засвідчили: у ході спілкування збільшується обсяг знань кожного, виправляються допущені сам-на-сам помилки.

У сучасному суспільстві при прямому спілкуванні набагато частіше виробляються рішення, які раніше приймалися лише окремими людьми. Отже, спілкування – це внутрішній механізм спільної діяльності.

Психологи розроблюють методи прийняття рішень у групі, пропонують шляхи вдосконалення традиційних методів: рада, групова дискусія, мозковий штурм, синектика. Таким чином, виокремлено три найголовніші функції спілкування (Психология. Учебник. / Под редакцией А.А.Крылова. – М.: ПБОЮЛ М.А.Захаров, 2001. – С. 336–339).