Завдання 1. Які вам відомі види групових впливів?

Як групи впливають на нашу поведінку? Але психологи почали з простішого запитання: як на нас впливає звичайна присутність інших людей, а саме те, що люди спостерігають за нами або приєднуються до нас у різних видах діяльності?

Індивідуальна поведінка у присутності інших людей. Соціальна фасілітація –– цепокращення результатів у присутності інших людей, яке спостерігається при виконанні легких або добре засвоєних завдань, але не у випадку складних чи малознайомих завдань. Після того, як загоряється на світлофорі „зелений”, водіям на 15 % потрібно менше часу, щоб проїхати перші 100 м, якщо поряд з ними їде інший автомобіль (Тавлер, 1986). Погані гравці в більярд, що попадали в лузи в 36 % випадків, перебуваючи на самоті, були точними лише у 25%, коли за ними хтось спостерігав. Подібний ефект зацікавленої публіки служить причиною переваги на своєму полі.

Запам’ятайте: те, що у вас виходить добре, перед аудиторією ви зробите, радше, ще краще, особливо перед доброзичливою. Але те, що ви вважаєте за складне, може виявитися взагалі невиконанним, якщо за вами спостерігають інші люди.

Ефект соціальної фасілітації допомагає пояснити звеселяючий ефект натовпу. Відомо, що комедійні спектаклі здаються смішнішими у залі, наповненому людьми, ніж у малолюдній кімнаті. Актори знають: добрий зал – це повний зал.

Соціальні лінощі. Яких зусиль стане докладати людина у командному перетягуванні канату – більші чи менші? А якщо дві людини перетягують канат? Алан Інгхем та його колеги попросили студентів Массачусетського університету (1974), зав’язавши їм очі, тягнути за канат якомога сильніше. Коли Інгхем переконував студентів, що, крім них, ще троє позаду них тягнуть канат, вони докладали 82 % зусиль від докладених ними у тому випадку, коли вони знали, що тягнуть удвох. Бібб, Латане придумали термін для опису зниження зусиль людей, які перебувають в групі, – соціальні лінощі. Отже, соціальні лінощі – це прагнення людей, що перебувають у групі, докладати менших зусиль для досягнення спільної мети, ніж у разі індивідуальної відповідальності.

Чому це відбувається?

① Люди, діючи як частина групи, відчувають меншу відповідальність і менше турбуються про те, що про них подумають інші.

② Вони вважають свій внесок у загальну справу необов’язковим. Як відомо керівникам, коли члени групи дістають однакові блага від діяльності незалежно від їх конкретних зусиль, вони можуть «відпустити канат» та «їхати зайцем», використовуючи зусилля інших членів групи.

Деіндивідуалізація – це втрата самосвідомості і самообмеження, яка виникає в групових ситуаціях при загальному збудженні та анонімності членів групи. Присутність інших людей може збудити, розпалити людей (наприклад, уболівальників футболу) і знизити їх почуття відповідальності. Результатом цього буває нестримана поведінка: від бійки в їдальні за їжу, скриків на адресу рефері – до бандитизму. Відмова від звичайних обмежувачів перед силою групи і є деіндивідуалізація. Бути деіндивідуалізованим – означає меншою мірою звітувати собі і стримувати себе, перебуваючи в певній ситуації. У спеціальному експерименті (Зімбардо, 1970) жінки, знеособлені накидками, підключали до своєї жертви вдвічі більший струм, ніж ті жінки, яких можна було впізнати (як і в інших експериментах, ніхто ніяких ударів не одержував). Подібно до того воїни, деперсоналізовані татуюванням, завжди жорстокіші до захоплених ворогів.

Ефекти групової інтеракції. Ми розглянули умови, за яких присутність інших людей може:

· робити прості завдання ще простішими, а складні – складнішими;

· спокусити людей на „безкоштовний” проїзд і примусити їх швидше крутити педалі;

· робити гумор, біль запальними і підживлювати жорстокість натовпу

Отже, групова взаємодія може призвести до поганого або доброго впливу.

Групова поляризація – це підсилення переважаючих в групі атитюдів (установок) у процесі внутрішньогрупової дискусії. Дослідники в цій галузі освіти помітили, що з часом первісні, початкові відмінності між студентами часто збільшуються. Коли учні середньої школи обговорюють расові проблеми, маючи великі забобони, їхнє ставлення до цієї проблеми стає ще більше упередженим, тенденційним, необ’єктивним. Якщо ту саму проблему обговорюють студенти з малим ступенем упередженості, необ’єктивності, вони стають ще більше терпимими (толерантними).

З одного боку, поляризація може дати позитивні результати, об’єднуючи людей в групу, наприклад, взаємодопомоги. З другого боку, вона може мати погані наслідки, Так, менталітет у терористичних угрупованнях виникає не раптово, а випливає із взаємостосунків людей, згуртованих горем, яких ситуація штовхає від однієї крайності до іншої, оскільки вони взаємодіють в ізоляції.

Групова поляризація є однією з причин огруплення мислення.

Огруплення мислення – режим мислення, що виникає у членів групи у процесі прийняття рішення, коли прагнення до консенсусу превалює над реалістичною оцінкою можливих альтернатив. Іншими словами, це тенденція до пошуку гармонії всередині групи заради прийняття нереального рішення через придушення дійсної, правдивої інформації.

Засліплена серією успішних запусків космічного корабля керівна група НАСА (Національного керування аеронавтики і космічного простору) впевнено підійшла до запуску «Челленджера» (1985), але її непокоїли перенесення стартів. Коли інженери щодо обслуговування ракетного двигуна висловилися проти запуску через наявність небезпеки, що виникла в системі охолодження, груповий тиск, скерований на продовження роботи, швидко «згладив» застереження. Керівна група могла б погодитися ще з одним перенесенням старту лише за умов, що інженери докажуть: теплоізоляційна оболонка ракети не витримає. Крім того, керівники притаїли від уповноваженого представника НАСА, який остаточно дає добро на старт, інформацію про ці застереження. Припускаючи, що всі поділяють його погляди, він дав команду на запуск „Челленджера” у незворотний шлях.

Отже, подібне гармонійне, але нереалістичне групове рішення Яніс (1982) назвав огрупленням мислення. Сюди ж належить і аварія на ЧАЕС (1986), тобто групове мислення живиться надлишковою впевненістю, конформністю, виправдовувальною позицією і груповою поляризацією, хоча придушення незгоди може підштовхувати групу і до позитивних рішень, висновків тощо. Так, наприклад, ідея про загальний економічний простір.

Висновок: Таким чином, в утвердженні сили соціального впливу людина не повинна недооцінювати себе.

ü Соціальний контроль (влада ситуації) і персональний контроль (влада людини) взаємодіють. Люди не більярдні кулі. Коли на нас тиснуть, ми можемо відреагувати не так, як від нас чекають, а зовсім навпаки, утвердивши своє почуття свободи.

ü Ніяка група не відповідальна за те, що вона тисне, але ми відповідальні за свою поведінку.

ü Більш того, якщо ми очікуємо, що люди виявляться незговірливі, уперті, ми можемо повести себе таким чином, що це спричинить подібну поведінку. Отже, наші очікування можуть стати самовтіленими пророцтвами.