Вежа – башта

Вежа. 1. Висока вузька споруда, що має спеціальне призначення: спо­стережна вежа, телевізійна вежа, по­жежна вежа, вавилонська вежа.

2. Висока будова круглої, чотири­гранної чи багатогранної форми, що стоїть окремо або є частиною будівлі: вежа замку, вежа палацу.

3. рідше. Те саме, що башта 2: вежа танка.

Башта. 1. Те саме, що вежа 1, 2: вартова башта, водонапірна башта, пожежна башта. І пролітають урага­ни У нас над баштами тюрми (Г.Чупринка).

2. Верхня, обертова частина кор­пусу танка, бронеавтомобіля, споруда на судні, в якій містяться гармати або кулемети.

 

Виключення – виняток

Виключення.Означає “усунення, унеможливлення, припинення дії”. “Виключення з інституту засмутило не так недисциплінованого студента, як його батьків”. Виключення зі списку, з депутатської фракції, з товариства. Прикметник виключний передає зміст “такий, що поширюється лише на один предмет”. Виключне право. Треба вживати виняткові обставини, виняткова гостинність, виняткові заходи, а не виключні обставини, виняткова мужність, виняткові умови, винятковий випадок, а не виключний випадок і т. ін.

Виняток,-тку. Відхилення від звичайного, загального правила. Те, що було винятком для Гордого, мусить стати законом для всіх (М.Руденко) (неправильно Ці два випадки були ви­ключенням). У словосп.: без винятку — не виключаючи нікого, нічого. — Всіх треба повипускати без винятку (3.Ту­луб) (неправильно без виключення); за винятком — крім когось, чогось. Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на свого шкіпера (М.Труб-лаїні) (неправильно за виключенням). Пох.: винятковий, винятковість, виня­тково (неправильно виключна роль, виключення з правил, виключно посу­шливе літо).

 

Відтінок – відтинок

Відтінок,-нку. Різновид кольору, відмінний від основного силою тону; різновид якогось явища; додатковий вияв почуття, настрою тощо. Барва її лиця була й тепер рум 'яною, зостався й досі легкий відтінок слонової кості в загорілім обличчі (Леся Українка); Си­льний, глибокий баритон з м'якими, шовковистими відтінками рокотав над хвилями Дніпра (М.Руденко).

Відтинок,-нка. Частина простору або часу; відрізок. Коли в їхали в ліс, через який проходив найнебезпечніший відтинок шляху кілометрів на півтора, сонце зайшло (В.Козаченко); Кроки стихли, лише ходики на стіні відсікали і кидали додолу короткі відтинки часу (М.Тарновський).

 

Обсяг – розмір

Обсяг,-у. Взагалі розмір, величи­на, кількість, значення, важливість, межі чогось. Вж. зі сл.: брошури, будів­ництва, бюджету, виробництва, заго­тівель, знань, інформації, капітало­вкладень, книжки, поняття, послуг, про­грами, промислової продукції, роботи, рукопису, слова, тренувальних наван­тажень, величезний, невеликий, знач­ний, середній; визначити обсяг, підра­хувати обсяг, у повному обсязі, книжка обсягом 40 друкованих аркушів.

Розмір. Величина; (книги) формат; (кризи) масштаб; (зброї) калібр; мн. Розміри, т. габарити. Величина грошової оплати або винагороди за що-небудь.

 

Результат – наслідок

Результат,-у. Остаточний, кінце­вий підсумок якоїсь діяльності, за­няття, розвитку тощо, показник; су­ма, яку одержують після певних мате­матичних дій: одержані результати, результати експерименту, результат спостережень.

Наслідок. дку, чол. 1. Те, що виходить, випливає з чого-небудь; результат. Ся страшна хороба погана своїми наслідками, коли не доглянути всього як слід (Леся Українка). 2. у знач. прийм., з род. в., діал. Уживається при зазначенні причини, що дала названі в реченні результати. Хлопці дійсно були незвичайно втомлені й ослаблені наслідком попередньої безсонної ночі (Іван Франко).

Відношення – ставлення

Відношення,р. мн. -ень. Взаємо­зв'язок між предметами, явищами. У термінологічних сполученнях вжива­ється зі словами: арифметичне, білко­ве, вартісне, геометричне, кормове, мінове, відсоткове, процентне, синта­ксичне (але не Все це має пряме відно­шення до чого; правильно Все це прямо стосується чого. Пор. стосуватися).

Ставлення (до кого-чого). Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь: душевне ставлення до людей, ставлення до життя, став­лення до хворих, ставлення до праці.

Вживання іменника відношення в цьому значенні (дбайливе відношення, відношення до людей) для української літературної мови мало властиве.