ПРОТОКОЛЦе документ, у якому фіксується хід фіксуються хід і результати роботи нарад, засідань, зборів, конференцій. У протоколах відображаються всі виступи з питань, що розглядаються, а також рішення, прийняті в результаті обговорення.
Протокол веде секретар або інша спеціально призначена особа.
Протокооли загальних зборів (засідань, нарад) підписуються голова, секретар, а протоколи засідань комісій – усі члени комісій.
Текст протоколу складається з двох частин: вступної та основної. У вступній частині вказується дата проведення зборів, зазначаються прізвища та ініціали всіх присутніх. При великій кількості присутніх на засіданні їх список складається окремо і додається, а в протоколі зазначається лише загальна кількість присутніх. У цій частині подається також порядок денний зборів з переліком питань, що розглядаються. Основний текст протоколу поділяється на розділи. Які відповідають пунктам порядку денного. Кожен розділ містить такі частини: - слухали; - виступили; - ухвалили.
Слово СЛУХАЛИ, як правило, друкується великими літерами, після нього ставиться двокрапка. У наступному рядку з абзацу вказуються ініціали й прізвище доповідача, тема доповіді. Далі викладається основний зміст доповіді або вказується, що текст додається.
Так само оформляється розділ ВИСТУПИЛИ.
У розділі УХВАЛИЛИ повністю записується прийняте рішення, яке може складатися з одного чи кількох пунктів або з констатуючої й резолюційної частин.
За обсягом фіксованої інформації протоколи бувають трьох видів: 1) короткі (записуються обговорювані питання, прізвища доповідачів, прийняті рішення); 2) повні (відрізняються від коротких стислим поданням виступів доповідачів і учасників); 3) стенографічні (дослівно фіксують увесь хід засідання).
Реквізити:
ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ
Цей докмент, що являє собою частину протоколу, потрібну для вирішення окремого питаня. Його складають та надсилають (аба передають) окремим особам чи підприємствам на їхню вимогу.
Реквізити:
Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового листування
Службовий лист – це один із основних засобів обміну інформацією між громадянами, установами, організаціями і підприємствами, а також засобом оперативного управління діяльністю організацій і установ.
Усі листи поділяються на такі види: ділові; особисті (приватні); рекомендаційні; прямої поштової реклами. Службові листи належать до головних засобів встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами.
За функціональними ознаками службові листи поділяють на такі, що потребують відповіді, й такі, що її не потребують.
До листів, що потребують відповіді, належать: • листи-прохання; • листи-звернення; • листи-пропозиції; • листи-запити; • листи-вимоги. До листів, що не потребують відповіді, належать: • листи-попередження; • листи-нагадування; • листи-підтвердження; • листи-відмови; • супровідні листи; • гарантійні листи; • листи-повідомлення; • листи-розпорядження.
За кількістю адресатів розрізняють звичайні, циркулярні й колективні листи. Звичайний лист надсилають на адресу однієї інстанції, циркулярний лист — цілій низці установ, колективний лист — на одну адресу, але пишуть його від імені керівників кількох установ.
Написання ділового листа — це справжнє мистецтво, адже тексти листів найменшою мірою трафаретизовані та уніфіковані. «Зазвичай ми дбаємо лише про те, щоб чітко і лаконічно викласти інформацію, а забуваємо, що ця кореспонденція не просто важлива частина бізнесу, а й наше обличчя». Щоб оволодіти мистецтвом листування, слід засвоїти правила ведення ділової кореспонденції.
|
