ІС>3-2«5

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 18. Правочини

 

§ 6. Наслідки недійсності правочину

У разі, коли сторони, вчинивши правочин, ще не приступили до його виконання, правочин лише визнається недійсним у порядку, визначеному законом. Однак у разі, якщо хоча б одна зі сторін пра­вочину виконала його повністю або частково, правові наслідки має і сам факт визнання правочину недійсним, оскільки воно пов'язане з усуненням майнових наслідків, що виникли внаслідок його вико­нання. Згідно із законом недійсний правочин не спричиняє юридич­них наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Аналіз норм ЦК України дозволяє безпосередньо визначити дві групи правових наслідків недійсності правочину: двостороння рес­титуція (від лат. restituere — відновлювати, відшкодовувати) і від­шкодування збитків та моральної шкоди.

Двосторонньою реституцією є повернення сторін правочину у той майновий стан, в якому вони перебували до його вчинення, відпо­відно з чим у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'яза­на повернути одна одній у натурі все, що вона одержала на виконан­ня цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, у то­му числі тоді, коли те, що одержано, полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вар­тість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшко­дування. Наприклад, у випадку визнання недійсним договору ку-півлі-продажу покупець зобов'язаний повернути продавцеві придбане за договором майно, а продавець — повернути покупцеві отримані за майно кошти.

Двостороння реституція є загальним правилом майнових наслід­ків недійсного правочину, що застосовується завжди, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсності правочинів. Прикладом майно­вих наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої рести­туції є правочини з дефектами суб'єктного складу (наприклад, стат­ті 221, 222, 226 ЦК України), правочини з дефектами форми (стат­ті 218, 219, 220 ЦК України), правочини юридичних осіб, на вчинення яких вони не мали права (ст. 227 ЦК України), правочи­ни, вчинені під впливом помилки (ст. 229 ЦК України), правочини, вчинені під впливом тяжких обставин (ст. 233 ЦК України). Для за­стосування двосторонньої реституції не має значення, хто винний у недійсності правочину.

На відміну від норм ЦК УРСР 1964 р. та цивільного законодавст­ва країн колишнього СРСР, наприклад, Росії, чинний ЦК України не встановлює наслідків недійсності правочинів у вигляді спеціаль­них штрафних санкцій, а саме:

 

— односторонньої реституції, яка передбачає повернення тільки однієї сторони правочину у той майновий стан, в якому вона перебу­вала до його вчинення, та стягнення всього, що отримала або повин­на була отримати інша сторона, на користь держави;

— заборони реституції, яка встановлювалася як наслідок недійс­ності угод, що були укладені з метою суперечності інтересам держа­ви і суспільства або всупереч цілям юридичної особи за наявності умислу обох сторін, та передбачала у випадку виконання угоди стягнення всього отриманого сторонами за угодою на користь дер­жави, а в разі виконання угоди однією стороною — стягнення на ко­ристь держави всього отриманого нею і всього належного з неї пер­шій стороні на відшкодування одержаного.

Крім двосторонньої реституції, ЦК України передбачає як на­слідок недійсності правочину відшкодування збитків та мораль­ної шкоди. Згідно з пунктом 2 ст. 216 ЦК України у разі, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною, при цьому закон у деяких ви­падках покладає на винну сторону обов'язок відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі (статті 230, 231 ЦК Украї­ни).

Зазначені правові наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції та відшкодування збитків і моральної шкоди застосовуються завжди, якщо положеннями закону щодо окремих видів недійсних правочинів не встановлені інші правові наслідки.

Правові наслідки недійсності правочинів, встановлених законом, можуть бути змінені за домовленістю сторін правочину, винятком з цього є нікчемні правочини, правові наслідки недійсності яких не можуть бути змінені сторонами (ст. 216 ЦК України).

Рекомендована література:

Алексеев С. С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правово­го регулирования // Сборник ученых трудов. — Вып. 13. — Сверд­ловск, 1970.

Новицкий И. Б. Сделки. Исковая давность. — М., 1954. Ойгензихт В. А. Воля и волеизъявление (Очерки теории, философии и психологии права). — Душанбе, 1983.

Рабинович Н. В. Недействительность сделки и ее последствия. — Ленинград, 1960.

Шахматов В. П. Сделки, совершенные с целью, противной интересам государства и общества. — Томск, 1966.

 

16-3-285

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ