Нафтовилучення із пластів
Нафтовилучення(нафтовіддача пластів) – це ступінь вилучення нафти із пластів. Ця величина є одним із основних показників ефективності режиму роботи нафтових покладів і, в цілому, процесу їх розробки. Нафтовилучення характеризують коефіцієнтом нафтовилучення (або коефіцієнтом нафтовіддачі). Розрізняють кінцевий, поточний і проектний коефіцієнти нафтовилучення. Під поточним коефіцієнтом нафтовилучення(часто вживають, поточним нафтовилученням) розуміють відношення видобутої з пласта кількості нафти на певну дату до балансових її запасів. Поточне нафтовилучення зростає у часі в міру вилучення з пласта нафти. Кінцевий коефіцієнт нафтовилучення– це відношення видобутих запасів нафти (видобутої кількості нафти за весь період розробки) до балансових запасів. Проектний коефіцієнт нафтовилучення відрізняється від кінцевого (фактичного) тим, що він обґрунтовується й планується в процесі підрахунку запасів нафти і проектування розробки родовища. На основі експериментальних і статистичних промислових даних вважають, що кінцеві коефіцієнти нафтовилучення залежно від режимів роботи покладів можуть набувати таких значень: водонапірний режим 0,5 – 0,8 газонапірний режим 0,1 – 0,4 режим розчиненого газу 0,05 – 0,3 гравітаційний режим 0,1 – 0,2. Оскільки напірні режими характеризуються високими кінцевими коефіцієнтами нафтовилучення, а також високими темпами відбирання нафти, то часто з самого початку розробки доцільно змінити природний режим і примусово створити в покладі водонапірний або менш ефективний газонапірний режим. Пружний режим завжди переходить в інший режим. Під час витіснення газованої нафти водою нафтовилучення може підвищуватися за рахунок того, що частина нафти заміщується нерухомим газом. Після вилучення нафти із пласта в його порах не може існувати пустота. Пори можуть бути заповненими або водою, або газом, або нафтою, або водою, нафтою і газом. Нафтовилучення на режимах розчиненого газу і гравітаційному є низьким, бо пори, в основному, залишаються заповненими нафтою і, частково, нерухомим газом. Враховуючи фізичну суть процесу витіснення нафти і реальний рух рідини до системи свердловин, коефіцієнт нафтовилучення η; на напірних режимах подають як добуток коефіцієнтів витіснення нафти з пласта ηв і охоплення пласта розробкою η0:
Під коефіцієнтом витіснення ηв розуміють відношення об’єму нафти, який витіснений з області пласта, зайнятої робочим агентом (водою, газом), до початкового вмісту нафти в цій області. Коефіцієнт витіснення залежить, в основному, від кратності промивання (відношення об’єму пропомпованого робочого агента до об’єму пор), відношення коефіцієнтів в’язкості нафти і в’язкості робочого агента, коефіцієнта проникності, статистичного розподілу пор за розмірами і характеру змочуваності порід пласта. У гідрофільних високопроникних пористих середовищах за малої в’язкості нафти, коефіцієнт витіснення нафти водою може сягати 0,8 – 0,9. У малопроникних, частково гідрофобізованих середовищах за підвищеної в’язкості нафти він становить 0,5 – 0,65, а в гідрофобних пластах – не більше 0,25 – 0,4. Разом з тим у випадку витіснення нафти газом високого тиску, вуглекислим газом чи міцелярним розчином, тобто у випадку усунення істотного впливу капілярних сил, коефіцієнт витіснення становить 0,95 – 0,98. Під коефіцієнтом охоплення η0 розуміють відношення об’єму породи, охопленої витісненням, до всього об’єму нафтовмісної породи. Він характеризує втрати нафти по товщині і площі пласта у зонах зтягувальних рядів видобувних свердловин та розрізувальних рядів нагнітальних свердловин, у неохоплених дренуванням і заводненням зонах, у малопроникних включеннях, шарах, лінзах, пропластках та в застійних зонах, які контактують безпосередньо з обводненими шарами і зонами або відокремлені від них непроникними лінзами і шарами. У дуже розчленованих пластах залишкова нафтонасиченість, яка може сягати 20 – 80%, істотно залежить від розміщення свердловин, умов розкриття пластів у них, діяння на відокремлені лінзи і пропластки, співвідношення коефіцієнтів в’язкостей нафти і води та ін. У цілому, нафтовилучення залежить від багатьох чинників, шляхи керування якими нині відомі або вивчаються, хоч більша частка запасів нафти усе ж залишається в пласті. Збільшення коефіцієнта нафтовилучення – актуальна і важлива задача державного значення, на розв'язування якої спрямовані зусилля нафтовиків.
|
.
