Юрий ЛИННИКВраховуючи ту обставину, що положення Конвенції ООН з морського права 1982 р. вміщують у собі правові механізми майже на всі головні питання з міжнародного морського права, ч. XV Конвенції цілком присвячена вирішенню спорів і передбачає всі засоби їх мирного врегулювання. Так, згідно зі ст. 287 (п. 1) Конвенції 1982 р., кожна держава-учасниця "може обирати через письмову заяву один або більше із таких засобів врегулювання спорів, що стосуються тлумачення або застосування цієї Конвенції: а) Міжнародний трибунал з морського права, заснований згідно з Додатком VI; б) Міжнародний суд; в) арбітраж, утворений згідно з Додатком VII; г) спеціальний арбітраж, утворений згідно з Додатком VIII, для однієї чи більше категорій спорів, зазначених у цьому Додатку...11. Правовою основою діяльності Трибуналу є статті Конвенції 1982 р., Статут Трибуналу, Правила процедури, які прийняті 28 жовтня 1997 р., резолюції про внутрішню судову практику Трибуналу від 31 жовтня 1997 р., а також Основні напрями підготовки і подання справ у Трибуналі від 28 жовтня 1997 р. До складу Трибуналу входить 21 суддя, які представляють основні правові системи світу та різні географічні регіони. У структурі Трибуналу є: палата спрощеного, прискореного розгляду з п'яти членів і двох кандидатів; палати зі спорів, пов'язаних із захистом морського середовища, рибальством, використанням Району - глибоководного морського дна. Поряд з цим є також робочі комітети, які складаються із суддів з важливих практичних справ Трибуналу: бюджет і фінанси; правила процедури і юридична судова практика; апарат і адміністративні справи; бібліотека і видавнича діяльність; будівля і її електронні системи; громадські зв'язки. Міжнародний трибунал уповноважений розглядати спори, які стосуються тлумачення чи застосування будь-якої угоди з питань, які передбачені Конвенцією 1982 р., у випадку згоди всіх учасників такої угоди. Першочергове значення для практики міжнародного морського права мають положення про те, що Трибунал розглядає спори про негайне звільнення судна, затриманого в межах юрисдикції іноземної держави за підозрою у порушенні норм Конвенції 1982 р. Згідно з Конвенцією 1982 р., процедура порушення справи починається з моменту отримання Секретарем письмової заяви на його ім'я або повідомлення про спеціальну угоду (ст. 24). Після цього Секретар зобов'язаний повідомити всі зацікавлені сторони про одержання заяви, яка повинна бути лаконічною, містити зміст зі списком документів, включаючи інформацію в електронному або цифровому вигляді. У першій частині заяви вказують представників сторони, його помічників, їхню контактну інформацію, відповідача. У частині А вказують: фактичний зміст справи; підсудність; юрисдикцію Трибуналу; статті Конвенції, котрі порушені, на думку заявника, відповідачем; повідомлення. У частині В перераховують нормативно-правові акти, що стосуються повідомлення. Негайне звільнення судна й екіпажу є новим явищем у міжнародному морському праві. Трибунал наділений правом приймати рішення про "негайне звільнення судна і екіпажу", якщо вони звільняються, незважаючи на надання "розумної застави або іншого фінансового забезпечення" і якщо впродовж десяти днів з моменту затримання не буде досягнуто згоди між державою прапора і прибережною державою про передачу питання про звільнення будь-якому суду чи арбітражу (ст. 292 Конвенції 1982 р.). Заяву про негайне звільнення подають у Трибунал, рішення якого неостаточним і обов'язковим. Звернення до Трибуналу з проханням про винесення рішення про звільнення судна й екіпажу є можливим у випадках відмови звільнити судно, котре заарештоване: - за забруднення у територіальному морі або виключній економічній зоні (п. 7 ст. 220); - за порушення "застосовних міжнародних норм і стандартів по захисту і збереженню морського середовища" (п. 1 (6) ст. 226); - через відповідальність, взяту або викликану на себе цим судном під час проходу через територіальне море іноземної держави або внаслідок будь-яких інших порушень, коли воно проходить територіальне море після виходу із внутрішніх вод (п. 2 і 3 ст. 28); - за порушення законів і правил рибальства у виключній економічній зоні (п. 2 ст. 73). Заява про звільнення судна або його екіпажу від затримання повинна подаватися лише державою прапора або від її імені будь-яким органом або організацією, уповноваженими певною державою. Такий документ має бути виданий урядом, міністром чи керівником відомства, але обов'язково від імені уряду, тобто держави прапора. Важливим питанням у діяльності Трибуналу є можливість отримувати від нього консультативні висновки. їх уповноважена давати Палата з морського дна (ст. 191 Конвенції 1982 р.) на запит Асамблеї або Ради Міжнародного органу з морського дна.
Юрий ЛИННИК
|
