Людмила СТАДНИК, студентка

м. Вінниця

 

Пробудити “спідлені серця”

 

Інколи (коли є електрика) слухаю авторські радіопередачі “Отамани Гайдамацького краю” і захоплений ними. Могуть! Щирість, переконливість, біль за Україну, за її історію, якої ми не знали і не дуже хочемо знати. Мені радісно, що Коваль отак кує, може, пробудить і наші “спідлені серця”.

 

Віталій КОВАЛЬ, письменник

Київська обл.

 

Яку історію ми знаємо

 

Усі авторські передачі, що транслюються на Першому каналі Українського радіо, завжди слухаю з великим задоволенням, зокрема Анатолія Погрібного, Володимира Яворівського, Нелі Зборовської… Поява циклу “Отамани Гайдамацького краю” внесла ще якийсь новий і дуже необхідний штрих. По-перше, новизна матеріалу, по-друге, чітка державницька, українська позиція автора, по-третє, небайдужий, емоційний виклад її.

Тут згадується дубиноголовий вислів екс-спікера Ткаченка: “Ми знаєм ту історію, яку нас учили”. Так і хочеться додати: “Не вчили, а затуманювали”. З життя знаю, що випускники історичних факультетів не знали елементарних фактів з історії України. Вони знали історію більшовицької партії з погляду Сталіна та його холуїв.

Автор згаданої передачі не ухиляється від правди, не обходить гострих кутів, каже так, як було і як мало б бути. Радіопередачі “Отамани Гайдамацького краю” пробуджують віру у справедливість. Вони аргументовані, інформаційно насичені і емоційно наснажені.

 

Василь СЕЛЕЗІНКА

м. Чернівці

 

Якби не росіяни…

 

Шановний “захисник” України, ти, і такі, як ти, – хами, які забули, що росіяни нас спасали від винищення… Тільки свині невдячні можуть таке на росіян городити, як ви городите. Мені соромно за таких хамів, які обпльовують росіян. За що ж ти плюєш? Ти забув, хам, що коли сотні тисяч росіян бились із німцями на смерть під Сталінградом, іуди, юди в Західній Україні створювали дивізію “СС – Галичина”. Чому ж ти, хам, мовчиш?

Російські сини під Сталінградом голови ложили, а українці-бендерівці німцям допомагали. Хіба це українці? Це потомки австріяк, поляків і інших “яків”, які ніколи не любили православних росіян і нас, потомків руснаків, тобто православних українців. Твої атамани – бандюги, такі самі, як бендерівці… А ти, хам, побійся Бога і не викручуй язик, коли вставляєш слова російські. Якби не росіяни, то тебе б задушили як худобу в газовій камері фашисти. Чи, може, вони би виняток зробили для “СС – Галичина”, чи “шуцманів” – поліцаїв, які фашистам служили і спали на награблених єврейських перинах і подушках? Схаменися, неблагодарний хам…

“Пані” ВАЛЕНТИНА

м. Дніпропетровськ

 

Роздуми українця

 

Слухаючи радіопередачі Романа Коваля, Анатолія Погрібного, Володимира Яворівського, Володимира Сергійчука, Віктора Мороза, я знову, тобто заново, народився. Раптом з жахом усвідомив, що я окрадений і ошуканий, що до цього я прожив яничаром. Все краще, що було в житті, я віддав на користь окупантові… І коли промовляв “Служу Совєтскому Союзу!”, і коли читав політшколу комуністам, і коли одержував нагороди… Мені нестерпно боляче, що я служив нашим ворогам.

Дружина говорить, що я змінився, а діти кажуть, що я став націоналістом. Це так… Слухаючи авторські передачі Українського радіо, я справді перенавчаюсь. Перенавчаюсь на старості літ. Не хочу померти зашореним комуністичною заразою, на якій був вихований, в яку вірив і за це віддав кращі свої роки і здоров’я… Я низько вклоняюсь вам, патріотам України, за те, що ви робите, за те, що ви посадили нас за парту “лікбезу”. І ми з “А” починаємо вивчати рідну мову і вивчаємо українство, повертаємось, яко заблудлі вівці, до своєї обителі. Спасибі Богу, що ваші матері народили вас і дали вам люблячі Україну серця, спасибі, що ви своїми палаючими серцями запалюєте нас, розкриваєте таке, про що ми навіть не підозрювали. Скільки героїзму! Скільки імен! Скільки велетнів духу!

Переконаний: Україна тепер ніколи не підставить свою шию в ярмо завойовників.

 

Іван РОМАШКО, пенсіонер

 

Через кущі терну

 

Дуже вдячний авторам передачі “Отамани Гайдамацького краю”, які підняли пласт української історії, зарослий терном.

 

Володимир ЦИГАНОК

м. Київ

 

З душевним трепетом

 

Велика подяка за “Отаманів Гайдамацького краю”. Якщо про Армію УНР, Січових Стрільців, вояків УПА ми знаємо багато, то тема отаманщини так широко і сердечно розкрита вперше. Цю радіопередачу слухаємо з душевним трепетом.

Діяння отаманів Гайдамацького краю свідчать, що ми народ, а не зграя.

Ангеліна ЛАЩУК

м. Івано-Франківськ

 

Коли суддями будуть Українці…

 

В одній із передач “Отамани Гайдамацького краю” почула запитання: “Доки душі українських отаманів перебуватимуть під арештом?”

Я – пересічна громадянка України, росіянка за походженням. Вихована, як і моє покоління, в дусі інтернаціоналізму… Тож природно, що вияви націоналізму сприймались мною як ворожі… Зараз багато чого переосмислено… Відповім так: душі відважних лицарів звільняться з-під арешту лише тоді, коли суддями будуть Українці з великої літери. Така моя особиста думка.