Клініка і діагностика.

Клінічна діагностика пізнього гестозу засновується на класичних симптомах: набряки, протеїнурія, гіпертензія (тріада Цангемейстера) в різних їх поєднаннях. Найбільш складним питанням є рання діагностика й оцінювання ступеня тяжкості пізнього гестозу.

Прегестоз (претоксикоз) – комплекс патологічних змін в організмі вагітної, які передують клінічній картині захворювання і можуть бути виявлені лише за допомогою спеціальних методів. Це стан максимального напруження функціональних систем організму вагітної з ознаками початку виснаження адаптаційних механізмів.

До цієї форми захворювання належать:

— синдром лабільності й асиметрія артеріального тиску (різниця між величинами АТ на правій і лівій руці понад 10 мм рт. ст.),

— артеріальна гіпотензія,

— патологічна надбавка маси тіла вагітної (щотижнева надбавка маси не повинна бути більше 22 г на кожні 10 см зросту і 55 г на кожні 10 кг вихідної маси тіла вагітної. Раптове збільшення маси тіла вагітної (понад 900 г за тиждень або понад 3 кг за місяць) може передувати розвитку пізнього гестозу або бути його першим симптомом),

— гідрофільність тканин (для раннього виявлення прихованих набряків застосовують пробу на гідрофільність тканин за Мак-Клюром й Олдріджем: «пухир» після внутрішньошкірного уведення ізотонічного розчину натрію хлориду розсмоктується менше ніж за 35 хв),

— транзиторна протеїнурія.

Набряки вагітних оцінюють за ступенем тяжкості:

— I ступінь – набряки нижніх кінцівок;

— II – набряки нижніх кінцівок і черевної стінки;

— III – набряки нижніх кінцівок, черевної стінки й обличчя;

— ІV ступінь – генералізовані набряки (анасарка).

У пізні терміни вагітності у більшості вагітних можуть виявлятись гіпостатичні набряки у вигляді пастозності в ділянці гомілок і ступнів, які зникають після 12-годинного відпочинку і не потребують лікування. Патологічними є генералізовані набряки після 12-годинного відпочинку в горизонтальному положенні, а також ранкові набряки обличчя та рук.