Громадянська війна у США

У першій половині XIX століття в США склалися дві системи - рабство на півдні країни і капіталізм на півночі. Це були дві абсолютно різні соціально-економічні системи, що співіснували в одній державі. Ситуація посилювалася тим, що незважаючи на стабільний приріст населення і ріст економічного розвитку, США були федеральною країною. Кожен штат жив своїм політичним і економічним життям, інтеграційні процеси протікали повільно. Тому Південь де було поширено рабство і аграрну систему господарювання, і промислову Північ виділилися в два окремі економічні райони.

Політичні і громадські організації, що протистояли рабовласництву, утворили в 1854 році Республіканську партію. Перемога на президентських виборах 1860 року кандидата цієї партії Аврама Лінкольна стала для рабовласників сигналом небезпеки і привела до сецесії виходу із складу Союзу. 20 грудня 1860 року приклад подала Південна Кароліна, за якою послідували: Миссисипи Флорида Алабама ДжорджияЛуизиана/

Перша серйозна битва сталася у Віргінії у залізничної станції Манассас 21 липня 1861 року, коли погано навчені війська мешканців півночі, перейшовши струмок Булл-ран, атакували мешканців півдня, але були вимушені почати відступ, що перетворився на втечу. До осені на східному театрі військових дій Союз мав в розпорядженні добре озброєну армію під начальством генерала Дж. Би. Макклеллана, що стало з 1 листопада головнокомандувачем усіма арміями. Макклеллан виявився бездарним воєначальником, часто уникав активних дій. 21 жовтня його частини були розбиті у Боллс-Блаффа недалеко від американської столиці. Набагато успішніше здійснювалася блокада морського узбережжя Конфедерації/

Отримавши чергову блискучу перемогу, генерал Ли вирішив зробити вирішальний наступ на північ, розбити армію Союзу в рішучій битві і запропонувати супротивникові мирний договір. У червні, після ретельної підготовки 80-тисячна армія конфедератів переправилася через Потомак і вторглася на територію Пенсильванії, почавши Геттісберзьку кампанію. Генерал Ли обійшов Вашингтон з півночі, плануючи виманити армію мешканців півночі і розбити її. Для армії Союзу ситуація посилювалася тим що у кінці червня президент Лінкольн змінив командуючого армією Потомака Джозефа Хукера на Джорджа Мида, управління, що не мало досвіду, великими силами. Вирішальна битва сталася 1-3 липня 1863 р. при невеликому містечку Геттисберге. Битва була виключно наполегливою і кровопролитною. Мешканці півдня прагнули досягти вирішального успіху, але і мешканці півночі, що уперше захищали рідну землю, виявили виняткову мужність і стійкість. У перший день битви мешканцям півдня вдалося потіснити супротивника і нанести армії Союзу важкий ущерб, але їх атаки на другий і третій день виявилися безрезультатними. Мешканці півдня, втративши близько 27 000 чоловік, відступили у Віргінію. Втрати мешканців півночі були небагатьом менше і склали приблизно 23 000 чоловік, тому генерал Мид не наважився переслідувати відступаючого супротивника. 3 липня, того ж дня, коли мешканці півдня були розбиті при Геттисберге, на Конфедерацію обрушився другий страшний удар. На Західному театрі бойових дій армія генерала Гранту в ході Виксбергской кампанії, після багатоденної облоги і двох невдалих штурмів опанувала фортецю Виксберг. У полон здалося близько 25 000 мешканців півдня. 8 липня солдати генерала Натаниэля Бэнкса узяли Порт-Хадсон в Луїзіані. Тим самим був встановлений контроль над долиною річки Міссісіпі, а Конфедерація виявилася розчленована на дві частини.

Армія Шерману 1 лютого виступила з Саванны на північ для з'єднання з основними силами Гранту. Просування через Південну Кароліну, що супроводжувалося нанесенням їй істотного збитку, завершилося узяттям 18 лютого Чарлстона. Через місяць армії Союзу зустрілися в Північній Кароліні. До весни 1865 року Грант мав в розпорядженні армію в 115 тис. чоловік. У Ли залишалися всього 54 тис. чоловік, і після невдалої битви при Файв-Фокс (1 квітня) він вирішив залишити Питтерсберг, а 2 квітня евакуювати Ричмонд. Залишки армії мешканців півдня 9 квітня 1865 року, що відступали з боями, здалися Гранту у Аппоматтокса. Після арешту 10 травня Дж. Девіса і членів його уряду Конфедерація припинила своє існування. 12-13 травня сталася Битва у ранчо Пальмито - остання битва громадянської війни (вигране, проте, мешканцями півдня). Капітуляція частин армії Конфедерації, що залишилися, тривала до кінця червня. Останнім з генералів КША капітулював Стенд Уэйти зі своїми індіанськими підрозділами. Це сталося 23 червня. На вівтар перемоги була принесена і життя президента Лінкольна. 14 квітня 1865 року на нього було здійснено замах; Лінкольн був смертельно поранений і не опритомнюючи, помер уранці наступного дня./