Мистецтво руської централізованої держави ХV -ХVІ століть.

В останній чверті ХУ ст. завершується процес складення російської централізованої держави, столицею якої е Москва. До Москви звозяться кращі твори мистецтва, архітекторами на будівництві Москви працюють поряд інженери з Італії, а також російські майстри. Розвивається мистецтво не окремих шкіл, а загальнонаціональне мистецтво.

При Івані ІІІ починається активна перебудова Кремля, який по - суті стає майже новим зі стінами з червоної цегли довжиною 2 км з 18 баштами, перефарбованими дворогими зубцями замість прямокутних з бійницями. Московський Кремль, в перебудові якого були використані досягнення як російського так і італійського військово-інженерного мистецтва, дивував своїх сучасників красотою й величчю. Обновилися не тільки стіни Кремля, але й храми, які не відповідали вже політичному значенню столиці.

Запрошеному італійському зодчому Арістотелю Фіораванті було запропоновано будувати Успенський собор Московського Кремля за зразком Успенського Володимирського храму ХІІ ст. Створений майстром храм відповідав вимогам: був п`ятиглавим, з архітектурно-колончастим поясом по фасаду, мав перспективні портали, щілевидні вікна, позакомарне покриття. Але архітектор зміг придати нові риси архітектурним формам, замінив коробові склепіння на хрестові, новим мотивом був відкритий ганок у вигляді балдахіна з західного боку. Але основною відмінністю є рішення внутрішнього простору, в якому відсутні хори, що додає об`єму храму світський, зальний характер.

В 1505 - 1508 рр. був побудований другий кремлівський собор італійцем Алевізом Новим - Архангельський, виконаний у вигляді двоповерхового палацу в дусі архітектури Ренесансу. Посилення світського характеру звучить в декоративному оформленні храму.

Домінантою Москви стала побудована між Успенським і Архангельським соборами храму - дзвіниці Івана -Великого (майстер Бон Фрязін). Забудови російських майстрів тісніше звязані зі старими національними традиціями (Благовіщенський собор, церква Ризоположення),завдяки високому цокольному поверху - підкліть, улюбленій деталі псковських майстрів. Від палацу залишився корпус Грановитої палати (1487 -1491), зодчих Марка Фрезіна та П`єтро Антоніо Соларі. Палата одержала свою назву дякуючи облицюванню фасаду гранованим каменем,всередині ж, на другому поверсі, головна зала площею 500м, висотою 9 м перекрита хрестовими склепіннями, які спираються на стоячий посередині стовп.

Московський кремль зі своїми храмами став прикладом для багатьох будівель ХУІ ст., як фортець (в Новгороді, Тулі, Коломні), так і соборів(Софіївській в Вологді, Смоленський Новодівочого монастиря в Москві).

Цікавим явищем в історії давньоруського мистецтва стала шатрова архітектура ХУІ ст. церкви Вознесіння в селі Коломенському (1530-1532), побудована Василем ІІІ, яка стоїть на високому пагорбі Москви -ріки уявляє собою єдину вертикаль, висотою 60 м з 28-метровим шатром. Ця вертикаль складається з нарощуваних об`ємів: четверика, на підкліті, поверх нього восьмерик, перехід до якого йде через декоративні кокошніки, далі форми переходять в шатро з невеликою главкою та хрестом.

Стремління вверх, інтер`єр Коломенської церкви - незвичні мотиви для п`ятиглавого хрестовокупольного храму. Головна виразна сила в екстер`єрі будови, де відчутний тісний, глибокий зв`язок з народними традиціями.

В 1554-1561 рр. російськими зодчими Бармою і Постником був збудований храм Покрова що на Рву, більш відомий, як Храм Василя Блаженного, архітектурний ансамбль якого складається з дев`яти об`ємів, з яких центральний перекритий шатром присвячений святу Покрова Богородиці, а вісім інших храмів-стовпів розташовані по осям і діагоналям головної церкви. В загальній живописній асиметричній композиції, в казкових формах собору - віковий досвід народних майстрів, їх повага та любов до багатокольоровості.

При Борисі Годунові створюється "Приказ кам`яних справ", який зіграв велику роль у вирішенні багатьох задач забудови Москви та інших міст (встають стіни Білого міста та славетний Смоленський кремль, автор Федір Конь). Хрестово - купольні храми цього періоду підкреслено масивні, великі за розмірами, міцні як самодержавна влада (шатрова церква Бориса та Гліба в Борисовому містечку під Можайськом, церква в селі Хорошево).

ХУІст. - період кріпосного зодчества, у вигляді фортифікаційних, геометричних правильних будівель, з баштами, бійницями. Характерними для цього періоду стають укріплення монастирів як фортець.