Мистецтво Франції.

В першій половині XV століття, наприкінці Столітньої війни з Англією, Франція переживала важку кризу. Париж і північні території країни були захоплені англійцями. Але саме в цей критичний час починається загальнонародний рух за звільнення своїх земель від загарбників. Найповніше ця тенденція втілилась в героїчному виступі Жанни Д’Арк. Незважаючи на драматизм долі народної героїні цей підйом привів до звільнення країни і досить швидкої її відбудови.

Посилення королівської влади, особливо при Людовіку ХІ (1461-1483), сприяло полтичному об’єднанню країни, обумовленому розвитком економічних зв’язків. Буржуазія все активніше займає поважне місце в державному апараті, що призводить до утворення нової суспільної групи – “аристократії мантії”. Саме ця верства буде опорою королівської влади на останньому етапі боротьби з феодальною опозицією.

Рішучі перетворення проходять і в галузі культури. На зміну лицарському роману і поезії трубадурів приходить реалістична новела, розвивається світська драматургія. Особливо яскраво криза середньовічного світогляду виявилась в поезії Франсуа Віньона. В XV столітті в останню фазу розвитку вступила готика. Нових соборів не зводять, віддаючи перевагу цивільному будівництву. Найуславленішою спорудою цього часу є Будинок Жака Кера вБуржі. В скульптурі на протязі всього століття переважають готичні традиції. Особливу увагу може привернути Гробниця Філіпа По, де саркофаг замінено на катафалк, який підтримують 8 плакальщиків. Поступово з’являєьтся статуарна пластика, не пов’язана з архітектурою. Це такі популярні сюжети, як “Мадонна”, “Покладення у гроб”, “Оплакування”, сповнені патетики і драматизму.

Найвищі досягнення Франції XV століття пов’язані з живописом. Протягом всієї доби продовжуються зв’язки з нідерландцями, чий живопис після Ван Ейка відчутно впливає на Францію. Число творів французької школи незначне і найяскравішим явищем в тогочасному мистецтві є творчість Жана Фуке (1420-1490). Зацікавленість конкретними мотивами дійсності, точність спостереження поєднуються в нього з чуттям пластичності форм і прагненням до упорядкованості. Фуке – видатний портретист тієї доби. Його портрети правдиво передають характерні риси конретної моделі, але в них відсутня гранична деталізація, типова для Ван Ейка. В обличчях він передає основне, облишуючи деталі. Фігури статичні, рухи вкрай стримані, одяг вкладається великими масами, тобто, ми маємо справу з монументальним стилем.

Певна величність без будь-якого прикрашання, притаманна портрету Карла VII, Хворобливий, втомлений і негарний, він зберігає гідність справді королівську. Найвідоміший твір Фуке – диптих 1451-55 років. Ліва частина – замовник твору Етьєн Шевальє і св. Стефан – зображує відомого державного діяча та його патрона на тлі величної ренесансної біломармурової зали. Пишний одяг насичених кольорів передано з характерною точністю, проте, з вже зазначеною монументальністю Права частина – Мадонна з немовлям. Цікаво, що автор сміливо зображує Марію у вигляді вишуканої світської красуні в модній сіро-синій сукні та пишній мантії з горностаєм. Їй надано рис коханки короля Агнеси Сорель. Дивне враження справляють сині і червоні ангели, що оточують Богородицю, символізуючи чистоту та любов. Світлі, непрозорі фарби покладено рівним шаром, подібно до емалі.

Фуке їздив до Італії і вивіз звідти знайомство з перспективою та замилування архітектурою Відродження. Але великих змін в творчій манері не сталось, про що свідчить портрет Жювенеля деЮрсена, де приваблює пишно оздоблена стіна, на тлі якої вимальовується важкувата постать портретованого. Великою популярністю користувались і роботи Фуке-мініатюриста. Особливо відомі “Іудейські старожитності Іосифа Флавія” з багатолюдними батальними сценами. В ілюстраціях до “Часослова Етьєна Шевальє” в біблейсько-євангельських сценах Фуке зобразив міста, селища, краєвиди Франції. Цикли мініатюр відзначаються сміливим соковитим колоритом, вправною передачею простору і цілісністю композиційної побудови.

На півдні країни формується школа Прованса з екзальтовано-релігійною направленістю. Серед робіт слід назвати вівтарний образ “Неопалима купина” роботи НіколаФромана.В центрі композиції – великий овал з листя та куп дерев, в якому сидить Мадонна з немовлям, ангел та Моісей. Суворо-церковний характер мають роботи майстрів з Авіньону. Справді видатним твором цього кола є “Оплакування Христа” з Вільнеф лез Авіньон. На золотому тлі вимальовуються великі силуети фігур в одній площині, нагадуючи рельєф. Особливим поєднанням стриманості та експресіі позначений образ Марії.