ДО ПРОРОКА

 

Зніми тягар з душі моєї,

Сповий розхристані слова,

щоб на розтоптані лілеї

Не впала марно голова.

 

Землі святої мову й вроду,

Оборони й благослови,

Щоб люте черево "народу"

Не вбило серця й голови.

 

Русі незаймані серпанки

Украли у дурних синів

Свої ж підтоптані "підпанки",

Що в свині вилізли з "панів".

 

То ж непереливки обидам

Ієрихонської тюрми:

Майбутнє, витоптане СНІДом,

Сучасне, вибите людьми.

 

Нехай, Пророче, на півмиру

Лакейське вогнище курить,

А я твою стару сокиру

Піду громадою гострить,

 

Сушняк рубати на тополі,

Щоб гріти душі напівголі.

 

1993

 

 

ТРИЄДИНО

 

Не знаю, за які провини,

А мо за те, що їх нема,

В Русь, Білорусь і Україну

Зухвало дихала чума.

 

У землю чисту і здорову,

Либонь, з нелегкої руки,

Якась паскуда товстоброва

Насадовила будяки.

 

І замість щедрого врожаю

З своєї доброї землі

Збирали чорні сльози жалю

Старі, дорослі і малі.

 

У серце били метрономи

Незриму смерть на люд мело

Чорніли душі від утоми,

А винуватців – не було!

 

Із шкіри нашої онучі

Дешевий атом виривав

І в море мертве та смердюче

Повільним горем напливав.

 

Дала нам чорна жаба цицьки.

Лунав зухвалий камертон.

Куди ж дивилися Щербицький

І передбачливий Патон?

 

Одвіку сповнений довіри,

Невже ж бо помилився я,

І, власне, крім своєї шкіри

Їх не цікавить нічия?

 

Русь, Білорусь і Україна

Мовчали в тузі три сестри

І "матюкались" триєдино

Хохли, кацапи і сябри.

1986

 

ЧОРНОБИЛЬ

 

Прокляття вам, сумні хвилини,

І вам, псевдоучена суть,

За вас, бо ракові пухлини

В могили діти понесуть.

 

Нівроку винайшли дорогу,

Либонь не тямлячи вини:

Медаль за всяку перемогу,

А за поразки – ордени.

 

То ж визнаємо платним горем,

Де рве, трясеться, чи горить,

А над нуклідним нашим морем

Бадьоро прапор майорить.

 

1989