П. 12.4 Система соціального захисту населення

Соціальний захист – це:

- державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення;

- комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам (інфляція, спад виробництва, економічна криза, безробіття тощо).

Основні елементи системи:

1) встановлення допустимих параметрів життя (розміру прожиткового мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);

2) захист населення від зростання цін і товарного дефіциту і для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;

3) вирішення проблеми безробіття і забезечення ефективної найнятості, перепідготовка кадрів;

4) пенсійне забезпечення (людей похилого віку, інвалідів, сімей, що втратили годувальника);

5) утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо;

6) соціальні трансферти (допомога а безробіття, одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо);

7) соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян тощо);

8) надання необхідної медичної допомоги;

9) соціальне страхування тощо.

Гарантії з боку держави щодо соціального захисту населення:

1) економічні;

2) правові;

3) соціальні.

Соціальне страхування - система фінансового відшкодування (часткового або повного) фізичним особам певних життєвих ризиків.

Основні форми соціального страхування

= пенсійне (як джерело матеріального забезпечення громадян у старості);

= медичне (на випадок захворювання, втрати працездатності від нещасного випадку на виробництві);

= страхування на випадок безробіття (втрата роботи з незалежних від працівника причин).