Господарське законодавствоНорми господарського права, як загальнообов’язкові правила поведінки суб’єктів господарських відносин, функціонують в певній правовій оболонці – в формі нормативно-правових актів. Саме у формі нормативно-правових актів норми господарського права приймаються, вивчаються і застосовуються на практиці, тобто функціонують як загальнообов’язкові правила поведінки в сфері господарювання. Таким чином, господарське законодавство можна визначити як систему нормативних актів, які згідно із своїм функціональним та цільовим призначенням регулюють господарські відносини. Ознаки господарського законодавства: - значна розгалуженість і наявність великої кількості нормативних актів; - перевага ва господарському законодавстві комплексних нормативних актів, що містять норми різних галузей права; - кодифікованість господарського законодавства; - наявність в господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії – відомчих, регіональних, локальних. Господарська діяльність в Україні регулюється системою нормативно-правових актів, які поділяються на закони та підзаконні акти. В цій системі домінуючим є основний закон України - Конституція України, положення якої передбачають захист державою прав усіх суб'єктів господарювання, соціальну спрямованість економіки, гарантованість права на підприємницьку діяльність (не заборонену законом), захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Серед законів, що регулюють господарську діяльність, слід вказати Господарський кодекс України, Закони України „Про господарські товариства”, „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про фінансовий лізинг”, „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та інші. Істотне значення мають закони, які хоч і регулюють не тільки відносини в господарській сфері, але і багато в чому приналежні до цієї сфери. Це Цивільний кодекс України, Закони України „Про власність”, „Про цінні папери та фондовий ринок”, „Про рекламу”, „Про аудиторську діяльність”, „Про охорону прав на промислові зразки”, „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та інші. Поряд з вищенаведеними Законами значну роль в регулюванні господарської діяльності відіграють підзаконні нормативно-правові акти: - Укази Президента України „Про усунення обмежень, стримуючих розвиток підприємницької діяльності”, „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”[2], „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” та інші; - нормативні акти Кабінету Міністрів України, серед них: Положення „Про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності”, „Про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій”, Постанова „Про упорядження діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств” та інші; - відомчі нормативно-правові акти міністерств і відомств, серед яких: „Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327; „Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та інші; - регіональні нормативно-правові акти, що приймаються та затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування: Правила забудови м. Харкова, Порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у місті Харкові та інші; - локальні нормативно-правові акти, що розробляються і приймаються безпосередньо суб’єктами господарської діяльності з метою їх саморегулювання. Ці акти можуть регулювати діяльність суб’єкта господарської діяльності в цілому (Статут), його окремих структурних одиниць чи відокремлених підрозділів (Положення про філію).
|
