Поняття і принципи організації видатків державного бюджету

При виникненні фінансової науки увагу вчених було зосереджено переважно на дохідних фінансових інститутах. Однак одним із найактуальніших ключових економічних питань сучасної теорії й практики державних фінансів є вибір оптимального рівня державних видатків. Так, наприклад, за період 1870 – 1994 рр. видатки бюджетів промислово розвинутих країн збільшилися в 5-10 разів. Тому проблема формування системи державних видатків є важливою, і її рішення потребує глибокого наукового дослідження.

Зараз у світі існує багато підходів до визначення фінансової моделі функціонування економіки в залежності від ступеня державної централізації валового внутрішнього продукту: від так називаної “американської” до “скандинавської”. Можна виділити декілька факторів, які впливають на визначення рівня державних витрат. До них належать:

етап суспільного розвитку;

зовнішня та внутрішня політика держави;

рівень добробуту населення;

розмір державного сектора в економіці;

історичні тенденції зміни витрат держави;

ставлення країни до перерозподілу доходів;

рівень багатства держави;

процедури прийняття бюджетних рішень.

Крім того, в різних країнах існує різне уявлення про те, що є суспільним благом, і, відповідно, про те, які витрати треба фінансувати з бюджету.

Якщо говорити про Україну, то на формування видатків бюджету нашої країни в сучасних умовах впливають:

1. Економічна криза, яка спричиняє зростання видатків на соціальний захист населення; зростання видатків на фінансову підтримку підприємств державного сектору від банкрутств, а не на інноваційну діяльність; зростання видатків на підтримку соціальної сфери.

2. Зростання монетизованого державного боргу,який зумовлює зростання видатків на покриття державного боргу; витіснення інвестицій із сфери виробництва.

3. Зростання немонетизованого державного боргу спричиняє виділення коштів на покриття заборгованостей, що виникли у попередні роки по заробітній платі працівників бюджетних установ, стипендіях та інших соціальних виплатах.

4. Дефіцит бюджетів усіх рівнів, який передбачає жорсткий режим економії коштів, скорочення видатків за всіма статтями кошторисів на утримання апарату управління.

5. Залучення зовнішніх ресурсів для покриття бюджетного дефіциту призводить до зростання платежів по відсотках.

Таким чином на обсяг та структуру державних витрат України впливають не тільки діючий фінансовий механізм та фінансова політика, яка проводиться урядом, а також існування великої суми державної заборгованості. Як наслідок, в Україні існує розмежування понять «видатки бюджету» і «витрати бюджету».

Відповідно Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Витрати бюджету - видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Державні видатки як економічна категорія – це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави та їх використаннях по галузевому, цільовому та територіальному призначенню з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.

Такі грошові відносини виникають на останній стадії розподільчого процесу і їх мета – забезпечення основних витрат розширеного відтворення та задовольнення інших суспільних потреб.

Об'єктом державних видатків виступають грошові фонди, сформовані в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Держава виконує свої функції або безпосередньо через систему органів управління, або через організації, установи та підприємства, які йому належать.

Державні витрати здійснюються з різних фондів, як централізованих (бюджети різних рівнів, а також державні позабюджетні фонди) так і децентралізованих (фонди державних підприємств).

У сучасний період в країнах зі змішаною економікою основними залишаються централізовані державні витрати, а державний бюджет є формою утворення і витрачання грошових коштів для забезпечення функцій органів державної влади. Як було сказано вище, видатки бюджету являють собою фінансування витрат, необхідних для здійснення державою своїх конституційних функцій. Через державний бюджет мобілізуються фінансові ресурси, необхідні для подальшого їх перерозподілу і використання для цілей державного регулювання економічного розвитку країни і реалізації соціальної політики на всій її території.

Основна частина видатків місцевих бюджетівприпадає на соціальні заходи і управління місцевим господарством – фінансування муніципального будівництва, дорожнього господарства, побутових установ, громадського транспорту, видатків на освіту, охорону здоров'я.

Фінансова ланка спеціальних (позабюджетних) фондів здійснює витрати, зумовлені призначенням цих фондів. Сюди відносяться витрати по соціальному забезпеченню і соціальному страхуванню громадян країни, обов'язковому медичному страхуванню, зайнятості населення, здійсненню різних економічних заходів і ін.

Витрати, які відносяться до фінансів державних підприємств, поділяються на поточні витрати – витрати, які пов'язані із забезпеченням функціонування цих підприємств, і капітальні – це інвестиції, які йдуть на оновлення і розширення основного капіталу.

Видатки бюджету, будучи компонентом загальної фінансової категорії — бюджету — представляють собою затрати, які формуються в зв’язку з виконанням державою та органами місцевого самоврядування своїх конституційних та статутних функцій.

Видаткибюджетів всіх рівнів бюджетної системи формуються з урахуванням:

мінімальних державних соціальних стандартів;

нормативів фінансових витрат на надання державних послуг;

єдиних методологічних основ розрахунку мінімальної бюджетної забезпеченості.

Мінімальні державні соціальні стандарти – це державні послуги, надання яких громадянам на безоплатній і безповоротній основах за рахунок фінансування з бюджетів всіх рівнів бюджетної системи і бюджетів державних позабюджетних фондів гарантується державою на певному мінімально допустимому рівні.

Мінімальна бюджетна забезпеченість – це мінімально допустима вартість державних або муніципальних послуг в грошовому вираженні, які надаються органами державної влади або органами місцевого самоврядування у розрахунку на душу населення за рахунок коштів бюджетів.

Державні прибутки не закріплені за державними витратами, що дозволяє маневрувати коштами. Видатки бюджетів залежать від обсягу бюджетних доходів. Однак і потреби держави в нових витратах ініціюють пошук нових додаткових джерел прибуткових надходжень. Тому витрати знаходяться в органічному взаємозв’язку з прибутками бюджетної системи.

Видатки бюджету виражають економічні відносини, на основі яких відбувається процес використання коштів централізованого фонду грошових ресурсівдержави у різних напрямах. Економічна сутність видатків бюджету проявляється в багатьох видах. Кожний вид видатків володіє якісною і кількісною характеристикою. При цьому якісна характеристика, відображаючи економічну природу явища, дозволяє встановити призначення бюджетних витрат, кількісна – їх величину.

Сукупність конкретних видів державних витрат, тісно взаємопов'язаних між собою, складає систему державних видатків. Організаційна побудова даної системи базується на певних принципах, які встановлюються державою. До числа найважливіших з них відносяться:

плановість,

цільовий напрям коштів,

безповоротність витрачання державних ресурсів,

безоплатність,

дотримання режиму економії,

контроль за їх використанням.

Плановість представляє собоювизначенняоптимального розподілу видатків за окремими групами й галузями згідно з проектом бюджету. Оптимальність розподілу видатків визначається ефективністю використання бюджетних коштів із позицій забезпечення економічного зростання та соціальної гармонії у суспільстві.

Цільовий напрям коштів означає, що державні видатки здійснюються суворо за цільовим призначенням відповідно до напрямів витрачання, передбачених в фінансових планах. Основними цільовими напрямами державних витрат в комерційній сфері діяльності є капітальні вкладення і фінансування оборотних коштів, в некомерційній – заробітна плата, витрати на поточне утримання, капітальні вкладення і т.п.

Держава встановлює пріоритетність тих або інших потреб, регламентуючи порядок їх задоволення, виходячи з економічної політики і наявних ресурсів. Однак в минулому реальна ефективність використання державних коштів істотно відрізнялася від передбаченої в плані, оскільки жорстка регламентація сковувала ініціативу, заважала вияву творчої заповзятливості людей, відповідальних за використання державних коштів.

Принцип безповоротності витрачання державних ресурсів означає, що кошти, використані на фінансування народного господарства, соціальні й інші цілі, не потребують обов'язкового їх відшкодування. Цей режим витрачання фінансових ресурсів відрізняється, наприклад, від використання кредитних коштів. Однак дотримання принципу безповоротності не означає, що можна бути байдужим до підсумку використання державних ресурсів. Порядок і умови їх інвестування в різні види витрат повинні бути такими, щоб сприяти розвитку економіки і культури, підвищенню продуктивності праці і зростанню національного прибутку, а в кінцевому результаті призводити до загального збільшення державних фінансових ресурсів.

Безоплатність означає, що виділення бюджетних коштів проводиться без сплати державі яких-небудь прибутків у вигляді процентів або інших видів оплати асигнувань.

Досягненню найбільшої результативності в процесі здійснення державних витрат відповідає такий принцип їх організації, як дотримання режиму економії. Він може бути охарактеризований як система форм і методів послідовної мінімізації витрат відносно кінцевого результату. Цей принцип не завжди пов'язаний із скороченням витрат, але обов'язково передбачає найбільш доцільне їх здійснення.

Контроль направлений на боротьбу з безгосподарністю і марнотратством, на дотримання законності і вимог фінансової дисципліни при витрачанні коштів.