Прізвища іменникові

Серед прізвищ іменникового типу відомі:

 

1. Прізвища, утворені від імен та загальних назв без зміни їх форми: Мельник, Швець, Коваль, Шмат, Чиж, Череп, Пожар, Вітер, Стогін, Лис, Кучер, Столяр, Кобзар, Пиріг, Кваша, Гриб, Коляда, Зуб, Лось, Богдан, Лазар, Северин, Дорош, Гринь, Лель та ін.

 

2. Прізвища, утворені за допомогою суфіксів: Щербак, Зубань, Довгань, Лисак, Лисюк, Свистун, Дзюбак, Новак, Романюк, Гринчук, Данилко, Данилюк, Вітренко, Вітрук, Коваленко, Ковальчук та ін.

 

3. Прізвища, утворені складанням двох основ різних частин мови: Святоум, Вовкотруб, Богомолець, Довгошия, Шовкопляс, Голобородько, Рябошапка, Лихолоб, Короїд, Вовкодав, Куйбіда, Непийвода, Хилобокий, Палисвіт, Крутиголова, Білоніжко, Крутивус та ін.

 

Окрему групу становлять прізвища «спільного роду», які мають закінчення - а, -я: Лобода, Сирота, Воєвода, Писанка, Булка, Зоря, Ворона, Лагода, Діброва, Коляда, Чайка, Паляниця, Перепелиця, Крашениця тощо. Вони відмінюються за зразком:

Н. Шульга Олег Шульга Олена

Р. Шульги Олега Шульги Олени

Д. Шульзі Олегу (-ові) Шульзі Олені

3. Шульгу Олега Шульгу Олену

О. Шульгою Олегом Шульгою Оленою

М. при Шульзі Олегу (-ові) Шульзі Олені

 

В українських прізвищах, як і в загальних назвах, вживається апостроф: Дем'яненко, Дерев'янко, Стеф'юк, П'явка, Кир'ян, Мар'яненко, Лук'янець, Лук'янчук, Лук'яненко.

 

М'який знак у прізвищах вживається за загальними правилами:

а) у кінці слова на м'який приголосний: Кисіль, Лось, Рудь, Білокінь, Шуть, Швець, Заєць, Рябець;

 

б) у прізвищах, де м'який знак вживається у суфіксах як у кінці слова, так і в кінці складу: Юхимець, Заєць, Коломієць, Богомолець, Братель, Полтавець, Білоцерківець, Біленький, Глухенький, Висоцький, Старицький;

 

в) у середині слова після -л- перед м'яким приголосним: Загорулько, Синельник, Гаврильченко, Гальченко, Васильченко, Омельяненко та ін.

 

Подвоєння приголосних у прізвищах відбувається за загальними правилами правопису - при збігу однакових приголосних:

а) префікса і кореня: Піддубний, Беззубенко, Піддячий, Роззявенко;

 

б) кореня або основи на -н і суфікса -н (ий), -ник: Долинний, Письменний, Тютюнник, Линник, Заклунний, Закринний.

 

Прізвища на Ґ: Ґедзь, Ґудзь, Ґалаґан, Ґонґадзе.

Завжди незмінними є жіночі прізвища:

- із твердим чи м'яким кінцевим приголосним (Бондар, Кравчук, Біланчук, Сокур, Волик, Гончар, Мороз, Смаль, Луць, Коломієць, Рудь, Гончарук);

 

- із кінцевим -й (Салій, Повалій, Маковій, Купрій, Бабій, Гай, Соловей);

 

- із кінцевим -о (Коваленко, Микитенко, Савенко, Міняйло, Покотило, Вітренко, Писаренко, Франко, Шевченко), тоді як усі ці самі прізвища чоловічого роду відмінюються за всіма відмінками української мови.

 

Іноді допускаються помилки при відмінюванні прізвищ на - о, які можуть мати паралельні форми на - а (Ломако і Ломака, Бандурко і Бандурка, Шкуліпо і Шкуліпа). Слід пам'ятати, що такі прізвища на -о відмінюються, як і всі інші, а на -а - за першою відміною іменників: Н. Іван Ломака Василь Ломако

Р. Івана Ломаки Василя Ломака

Д. Іванові Ломаці Василю (-еві) Ломаку (-ові)

3. Івана Ломаку Василя Ломака

О. Іваном Ломакою Василем Ломаком

М. при Іванові (у) Ломаці при Василю (еві) Ломаку (ові)

 

Незмінюваними в українській мові є іншомовні прізвища з нетиповим закінченням для української мови (Вільде, Трублаїні, Ле, Куїнджі).