Молодь як специфічна соціальна група.

Молодь як особливу соціальну групу розглядають з різних позицій і поглядів. Історично поняття молоді виникло в межах соціологічної проблематики. Так у соціологічному плані виділяють дві сторони впливу суспільства на соціальний розвиток молоді.

Соціологи вважають, що "з одного боку, змінюються об'єктивні і суб'єктивні умови макросередовища опосредуют особливості включення молоді в соціальну структуру суспільства..",що в кінцевому рахунку позначається як на формування соціального вигляду молодого покоління, так і на ступеня розвиненість і сформованості самої соціальної структури. "З іншого боку, соціально-економічні і політичні процеси, відображаючись у свідомості молодих людей, впливають на їх потреби, інтереси, ціннісні орієнтації в їх поведінкових програмах".

Молодь характеризується тими суспільними відносинами і громадськими формами, які визначають її як самостійну соціально - демографічну групу. Молодь має ряд особливостей, які випливають, насамперед із самої її об'єктивної суті. Соціальні особливості молоді визначаються специфічної позицією, яку вона займає в процесі відтворення соціальної структури, а також здатністю не тільки наслідувати, але і перетворювати сформовані суспільні відносини. Суперечності, що виникають усередині цього процесу, лежать в основі цілого комплексу специфічних молодіжних проблем.

Молодь характеризується також особливим змістом особистісної, предметної та процесуальної сторін життєдіяльності суспільства (ідея виходить з уявлень суспільства взагалі як якогось соціального організму). Подібне прояв соціального якості молоді пов'язано зі специфікою її соціального стану і визначається закономірностями процесу соціалізації в конкретних суспільних умовах.

Конкретні умови існування молодості як періоду в життєвому циклі людини визначають особливості молодіжного свідомості, набір відповідних цінностей, які є своєрідною основою мотиваційної складової поведінки даної соціально-демографічної групи. "Всередині цього єдності виникає різноманіття суперечливих детерминаций, опосредующих специфіку їх відносин до навколишньої дійсності і мотивацію соціальної діяльності".

Перераховані прояви соціального якості молоді в процесі розвитку переходять один в інший, взаємно доповнюють один одного, обумовлюючи її соціальну сутність, яка реалізується за допомогою діяльності. У вітчизняному обществознании довгий час молодь не розглядалася як самостійна соціально-демографічна група. Виділення такої групи не вкладалося в існуючі уявлення про класової структури суспільства, і суперечила офіційної ідеологічної доктрини про його соціально-політичному єдності.

У вікової психології молодість характеризується як період формування стійкої системи цінностей, становлення самосвідомості і формування соціального статусу особистості. Свідомість молодого чоловіка володіє особливою сприйнятливістю, здатністю переробляти і засвоювати величезний потік інформації. У цей період розвиваються критичність мислення, прагнення дати власну оцінку різних явищ, пошук аргументації, оригінального мислення. Разом з тим в цьому віці ще зберігаються деякі установки і стереотипи, властиві попереднього покоління. Це пов'язано з тим, що період активної діяльності стикається у молодої людини з обмеженим характером практичної, творчої діяльності, неповної включеності молодої людини в систему суспільних відносин. Звідси в поведінці молоді дивовижне поєднання суперечливих якостей та особливостей: прагнення до ідентифікації та відокремлення, конформізм і негативізм, наслідування і заперечення загальноприйнятих норм, прагнення до спілкування і догляд, відчуженість від зовнішнього світу. Нестійкість і суперечливість молодіжного свідомості впливають на багато форми поведінки і діяльності особистість. Молодіжне свідомість визначається низкою об ’ єктивних обставин.
Сьогодні вчені визначають молодь як соціально-демографічну групу суспільства, що виділяється на основі сукупності характеристик, особливостей соціального стану і обумовлених тими або іншими соціально-психологічними властивостями, які визначаються рівнем соціально-економічного, культурного розвитку, особливостями соціалізації в російському суспільстві.

По-перше, в сучасних умовах ускладнився і подовжився сам процес соціалізації, і відповідно іншими стали критерії її соціальної зрілості. Вони визначаються не тільки вступом в самостійну трудове життя, але і завершенням освіти, отриманням професії, реальними політичними і цивільними правами, матеріальної незалежністю від батьків. Дія цих факторів неодночасно і неоднозначно в різних соціальних групах, тому засвоєння молодою людиною системи соціальних ролей дорослих виявляється суперечливим. Він може бути відповідальним і серйозним в одній сфері і відчувати себе як підліток в інший.

По-друге, становлення соціальної зрілості молоді відбувається під впливом багатьох щодо самостійних факторів: сім'ї, школи, "вулиці", колективу, ЗМІ, різних молодіжних організацій, релігії та ін. Ця множинність інститутів і механізмів соціалізації не являє собою жорсткої ієрархічної системи, кожен з них виконує свої специфічні функції у формуванні особистості молодої людини. Під впливом перерахованих факторів формуються особливості соціалізації, наприклад, російської молоді (американської та ін.)

Нижня вікова межа визначається з 14 років, оскільки з цим періодом пов'язано наступ фізичної зрілості і людина може почати свою трудову діяльність (період вибору вчитися або працювати). Верхня межа визначається досягненням економічної самостійності, професійній та особистому стабільності (створення сім'ї, народження дітей). В цей період людина проживає важливий етап сімейної і позасімейне соціалізації. Кордону молодіжного віку рухливі. Вони залежать від соціально-економічного розвитку суспільства, досягнутого рівня добробуту і культури, умов життя людей. Вплив цих факторів реально проявляється в тривалості життя людей, розширення меж молодіжного віку від 14 до 35 років.