Она на барском поле жала

И тихо побрела к снопам —

Не отдохнуть, хоть и устала,

А покормить ребёнка там.

 

В тени лежал и плакал он,

Она его распеленала,

Кормила, няньчила, ласкала

И незаметно впала в сон.

 

Плещеєв також переклав Шевченкову поему «Наймичка». В 1860 р. писав Федору Достоєвському: «В последнее время я перевёл поэму Шевченко “Наймичка”. Не знаю, каков вышел перевод, — но в оригинале это вещь удивительно поэтическая. Трудно переводить. Просто, безыскусственно — до невероятности». Всього Плещеєв переклав дев’ять творів Шевченка, всі вони ввійшли в його збірник «Стихотворения», виданий в рік Шевченкової смерті.

 

«Світла неділя»

 

23 березня, на Пасху, в поетовому щоденнику більше записів не було і про вечір нічого не сказано. Це трапилося вперше з 17 березня, коли Тарас Григорович після хвороби вийшов із дому. Щодня він занотовував, де саме був увечері: у Рєпніної (17 березня); у Бодянського (18 березня); у Станкевичів і вдома у Щепкіна (19 березня); у Станкевичів (20 березня); у Максимовичів (21 березня); у Щепкіна та в Кремлі (22 березня). З цього випливає, що 23 березня Шевченко і Щепкін не виходили з дому і провели Великдень разом. Теодор Гріц у своєму літописі життя і творчості артиста зафіксував, що «Шевченко зустрічає Пасху у Щепкіна», а Петро Жур у «Трудах і днях Кобзаря» зазначив, що Тарас Григорович «у М.С. Щепкіна познайомився з артистом Малого театру І.В. Самаріним…» Але ж був ще цілий великодній день, впродовж якого друзі не розлучалися, і хотілося б уявити, як вони його провели.

Очевидно, що після ранкового приходу Івана Самаріна вся сім’я з гостями сіли за стіл — інакше просто не могло бути, розговіння неминуче. Всі скуштували паску, крашанки, чаювали, випили шампанського.

Веселий і щасливий від сімейного тепла Тарас Григорович розповів, як його навесні 1845 року вгощали й частували в Яготині прості селяни в післяпасхальний день:

«Це було якраз на великодніх святках. Сиджу я, рисую. Думав, що так якась скотина вештається, або свиня, або бузівок. Аж чую, щось позаду мене шамотить, та все ближче підходить. Я розслухав, що це людська похідь. І промовило: “Простіть мене, будьте ласка, прошу вас від щирого серця, випийте чарочку”. Я оглянувся і бачу: стоїть з пляшечкою, й налито чарочку горілки, й частує мене. Та, видно, таке щире та добряче. Й само вже, видно, під чарочкою. Я випив, подякував. А воно дістає з кишені паски: “Ось, будьте ласка, заїжте святим хлібом”. Та налило й другу. А тут вийшла з хати й жіночка в намітці й тож благає на обід. Я пішов, а людці побачили та й посходились у хату чоловік з десяток. Я сів на покуті з чесним людом та й обідав. А потім мені поназносили і крашанок, і пасок, і всякої всячини. І кожне благає: “Будьте ласка, візьміть від мене”. А те собі, а те собі, і так, як у Божім раї. Пообідав я весело між тим чистим та щирим серцем простим нашим людом на третій день празника».

Щепкін слухав розчулено, а Самарін у той час і прочитав епіграму. Шевченко попросив переписати її, артист, у свою чергу, зажадав натомість послухати його вірші. Щепкін, який знав, що Шевченко переписував у нього свої поезії, підтримав актора.