Права та обов’язки особи як кредитора або боржника, якщо вони нерозривно пов’язані з його особою і у зв’язку з цим не можуть бути виконані іншою особою.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смері особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Якщо особи, які є спадкоємцями одна після одної померли протягом однієї доби, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. При цьому конкретна година смерті кожної особи значення не має. Якщо особи померли одна після одної навіть з невеликим розривом у часі, але протягом різних діб, спадщина відкривається на загальних підставах і особа, яка померла останньою, вважається померлою після відкриття спадщини. Якщо така особа не встигла її прийняти (що скоріше за все має місце в такому випадку), право на прийняття належної їй частки у спадщині переходить до її спадкоємців за правилами спадкової трансмісії (ст. 1276 ЦК України).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідомо, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а у випадку відсутності нерухомості – місцезнаходження основної частини рухомого майна. Визначення місця відкриття спадщини важливе тому, що саме за ним здійснюються заходи щодо охорони спадкового майна та видаються свідоцтва про право на спадщину.

Спадкодавцем може бути лише фізична особа. Якщо йдеться про спадкування за заповітом, то спадкодавцем може виступати лише дієздатна особа, яка розуміє значення своїх дій і може керувати ними. Коло спадкоємців є значно ширшим.

Спадкоємцями за законом і за заповітом можуть бути фізичні особи, які є живими на момент відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних правовідносин.

Законом усунені від права спадкування:

1) особи, що навмисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або зробили замах на їхнє життя (зазначене положення не застосовується до особи яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом);

2) особи, які навмисно перешкоджали спадкодавцю скласти заповіт, внести в нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;

3) батьки після дітей, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини;

4) батьки (усиновлювачі) і повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, яки ухилялися від виконання обов'язків змісту спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;