І. Пояснювальна записка. Выбор кистей сугубо индивидуален и во многом зависит от предпочтений автораВыбор кистей сугубо индивидуален и во многом зависит от предпочтений автора. Гуашью можно работать с помощью различных кистей. Если вы хотите рисовать в технике сухой кисти (не разбавляя краску водой), то лучше всего подойдет щетина. При разведении красок водой и для нанесения более тонких слоев лучше выбирать мягкие и упругие кисти, хорошо подойдет синтетика, колонок или ушной волос. Слишком мягкие кисти, например из волоса пони, плохо отдают краску и вбирая воду становятся малоподвижными, в процессе работы могут выгибаться в одну сторону и не хотят затем распрямляться, чего не случается с упругими кистями.
Тушь. Тушь — материал для рисования кистью или пером, используется в графической технике сухая кисть.
Історія української культури Д.і.н., професор П.М. Чернега І. Пояснювальна записка Історія української культури є цілісна наукова навчальна дисципліна. Українська культура – це складна багатогалузева система, яка охоплює освіту, науку, мистецтво, ідеологію, право, філософію, етику, релігію, традиції, звичаї, вірування, побут, тобто все те, що складає духовний світ людини, її свідомість, сукупність переконань і поглядів. До культури належать також здобутки матеріального виробництва і суспільно-політичної діяльності народу. Культурний процес відбувається в найтіснішому зв’язку з економічними і суспільно-політичним духовним розвитком суспільства. Отже, ступінь економічного і політичного процесу такою ж мірою залежить від стану духовної культури, якою мірою вона впливає на виробничі і суспільно-політичні процеси. Сьогодні стало очевидним, що успіхи в оновлені суспільства, національно-державному і культурному відродженні України значною мірою залежать від того, як швидко ми подолаємо кризу в культурі, суспільно-політичному житті, трагічну спадщину тоталітаризму. Історія українського народу складалася на жаль так, що його культура довгий час розвивалась як додаток до польської чи російської культур. Виробився своєрідний комплекс неповноцінності української культури, який вже у наші дні підтримувався імперською політикою, відсовуванням її на узбіччя суспільного буття. Тому дослідженню і вивченню історії української культури, як і культури взагалі, не приділялося належної уваги. У галузі культури панував залишковий принцип, якого значною мірою не подолано й понині. Важкі репресивні, гальмівні соціально-політичні перешкоди, що виникали протягом століть на шляху розвитку національної культури, не дали їй можливості повноцінно себе виявити. Справжній глибинний і тривалий ренесанс культури ще попереду, і національно-державне відродження, що відбувається в Україні, закладає перші камені в її підвалини. Відродження означає насамперед звернення до історико-культурної спадщини. Пропонована програма курсу історії української культури зорієнтована на ознайомлення студентів з основними тенденціями і наслідками розвитку культури нашого народу від її джерел і до сьогодення. Одним з найважливіших завдань курсу є залучення студентів до витоків кращих традицій, нагромадженого попередніми поколіннями позитивного досвіду в різних галузях культури. Через пізнання особливостей, притаманних національній культурі, студенти навчаються діалектиці загального і особливого. Вивчення Історії української культури має сприяти поєднанню у світогляді загальнолюдських цінностей, естетичних ідеалів. Любов до України, до землі своїх дідів і прадідів виховується залученням матеріалів національної культури, свого родоводу, усвідомленням свого коріння. У той же час опанування багатством і різноманітністю української культури, виховує в них почуття поваги до інших народів. Розкриття надбань української культури і особливостей народного побуту, визначення ролі народної культури українців у світовому культурному процесі створює необхідний ґрунт для розвитку навичок міжнаціонального спілкування. Вивчення цієї навчальної дисципліни студентами збагачує і розширює їх гуманітарну підготовку, дає уявлення про етапи історичного розвитку, забезпечує розуміння системного зв’язку всіх складових культури – наукового знання, мистецтва, етнографії, матеріального виробництва і суспільно-політичної діяльності, усіх форм духовних цінностей, формує світогляд і творчу активність майбутніх вчителів. Ґрунтовне та об’єктивне знання історії української культури має виключно важливе значення для формування у студентів наукового світогляду, підвищення загальнокультур- ного рівня, виховання у них високих моральних якостей, національної і політичної свідомості розширення загальнотеоретичної і спеціальної підготовки на основі оволодіння національними й загальнолюдськими цінностями. Завдання курсу сформувати знання і вміння характеризувати сутність культури, її функції, місце і роль в житті людини і суспільства, знати про історичні типи культур, їх виникнення та розвиток, про основні етапи, і способи зародження й формування культурних норм і цінностей, механізми збереження і передачі їх в якості соціально-культурного досвіду. Кваліфікований вчитель на основі засвоєних знань з історії української культури повинен сформувати в учнів поняття про справжню культуру виробництва, управління, мовлення, дизайн, навчати їх розуміти суть художнього слова, образу, краси мелодії, гуманного вчинку, сприяти усвідомлення ними важливого значення пізнання історії суспільно-політичного і економічного життя свого народу. Визначати основні напрями та характерні риси народного мистецтва та цінувати надбання свого народу, розуміти світове значення українського мистецтва, аналізувати різні стилі з метою практичної реалізації права українського народу на розвиток, збереження і пропаганду різних видів народного мистецтва. Узагальнювати досвід регулятивних механізмів громадського життя українців, навести докази збереження традицій громадського життя на сучасному етапі. Сформулювати предмет української етнографії, визначити основи етапи становлення та розвитку етнографічної науки в Україні та їх зміст. Визначати основні напрями та характерні риси народного мистецтва та цінувати надбання свого народу, розуміти світове значення українського мистецтва, аналізувати різні стилі з метою практичної реалізації права українського народу на розвиток, збереження і пропаганду різних видів народного мистецтва. Програма побудована за історико-хронологічним принципом і охоплює найважливіші періоду розвитку культури українського народу. За навчальним планом вивчення курсу “Історія української культури” передбачено протягом 9 – 10 семестру. Матеріал програми тісно пов’язаний з такими предметами як “Етногеографія України”, “Українська етнографія”, “Археологія України”, “Історія України” тощо. В тематичному плані представлено розподіл годин на 5 модулів (26 тем) за видами навчальних занять та самостійної роботи студентів. Загальний обсяг дисципліни складає 216 годин, з яких 48 – лекційних, 36 – семінарських, 96 – самостійна робота, 36 – індивідуальна робота. Останні мають бути спрямовані на поглиблене вивчення першоджерел з історії української культури, наукових досліджень з цих проблем, підготовку рефератів і виконання конкретних практичних завдань.
ІІ. Тематичний план
|
