ЗОБОВ •ЯЗАННЯЩОДО РОЗПОРЯДЖАННЯ ПРАВАМИ...

 

курувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чин­ність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює ко­ристувач з використанням наданих правоволодільцем прав. Хоча користувач і є економічно самостійною особою, однак у випадку укладення договору комерційної концесії може бути обмежена його власна діяльність стосовно аналогічних товарів, робіт чи послуг, але вже без використання виключних прав правоволодільця.

Як приклад подібних відносин можна навести повне товариство, учасники якого не можуть вчиняти правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства (ч. З ст= 119 ЦК).

По-третє, користувач може бути зобов'язаний не одержувати аналогічні права від конкурентів чи потенційних конкурентів право­володільця. Оскільки з економічної точки зору користувач є ланкою в мережі правоволодільця, то таке обмеження є цілком закономірним.

По-четверте, договором може бути передбачено обов'язок корис­тувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування при­міщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пере­дбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення. Це може бути обумовлено певним стилем ведення бізнесу правоволо­дільця і спрямоване на забезпечення одноманітності з метою змен­шення конкуренції.

Основна вимога при формулюванні вищезазначених особливих умов договору комерційної концесії - не суперечити антимонополь­ному законодавству¹, оскільки в цьому разі вони можуть бути визнані недійсними.

Незважаючи на те, що законодавчо наведений лише примірний пе­релік особливих умов договору комерційної концесії, і сторони в си­лу свободи договору можуть передбачати й інші, однак є дві обмежу­вальні умови, які у будь-якому випадку не породжують ніяких право­вих наслідків, оскільки є нікчемними.

По-перше, нікчемною є умова договору, відповідно до якої право-володілець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передба­ченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни. Звичайно, для правоволодільця зазначене законодавче обме­ження не є бажаним і доцільним, тому враховуючи суть взаємовідно­син за договором, сторони при здійсненні підприємницької діяльно­сті можуть узгоджувати ціну, однак правоволоділець не зможе притягнути користувача до відповідальності за порушення цих умов договору стосовно ціни, оскільки законодавство України визнає таку умову нікчемною.

По-друге, є нікчемною умова договору, відповідно до якої корис­тувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати по-

Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. // Відо­мості Верховної Ради України. - 200!. - № 12. - Ст. 64; Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р. зі змінами // Відомості Верховної Ра­ди України. - 1996. - № 36. - Ст. 164.

слуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключ­но покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце про­живання) на території, визначеній у договорі.

Безпідставність такого обмеження у договорі комерційної концесії пояснюється тим, що у зв'язку з реалізацією положень договору ко­мерційної концесії користувач з третіми особами найчастіше укладає договори роздрібної купівлі-продажу чи побутового підряду, які є публічними. А оскільки згідно з чинним законодавством за публічним договором сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснюва­ти продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, то в цій частині сторони не можуть його змінити.

Договір комерційної субконцесії - це договір, який укладає ко­ристувач у випадках, передбачених договором комерційної концесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або виз­начених договором комерційної концесії.

Договір комерційної субконцесії повністю залежить від основного договору. Зокрема, визнання недійсним договору комерційної конце­сії має наслідком недійсність договору комерційної субконцесії.

До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, якщо інше не випливає з особли­востей субконцесії. Фактично для субкористувача користувач має статус правоволодільця, оскільки саме з ним укладається договір і са­ме він наділяє субкористувача певними правами. Користувач при укладенні договору комерційної субконцесії не може виходити за ме­жі наданих йому прав.

Конструкція договору комерційної субконцесії має певні особливості в порівнянні, наприклад, з конструкцією суборенди чи субпідряду.

По-перше, договір комерційної субконцесії укладається на умо­вах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором ко­мерційної концесії, що пояснюється необхідністю контролю за діяль­ністю субкористувача.

По-друге, законодавством передбачені певні особливості стосовно відповідальності. Користувач та субкористувач відповідають перед правоволодільцем за завдану йому шкоду солідарно. Безпосередня відповідальність субкористувача перед правоволодільцем поясню­ється метою - розширенням мережі бізнесу правоволодільця.

Право користувача на укладення договору комерційної концесії на новий строк закріплено з метою захисту інтересів користувача, який протягом строку дії договору вкладав зусилля та кошти в розширення підприємницької діяльності та ділової репутації правоволодільця.

Суть зазначеного права полягає в тому, що користувач, який на­лежним чином виконував свої обов'язки, має право на укладення до­говору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах. За загальним правилом добросовісний користувач не може бути