Методичні рекомендації. Розглядаючи перше питання, слід зазначити, що визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування

 

Розглядаючи перше питання, слід зазначити, що визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період - рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

Норма оборотних коштів - це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70-80% загальних витрат за статтею в цілому.

2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва.

Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Заключний етап нормування - визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків.

Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів.

Розкриваючи друге питання, слід розглянути наступні фактори, що впливають на величину поточних фінансових потреб підприємства:

1) тривалість експлуатаційного й збутового циклу;

2) темпи зростання виробництва;

3) сезонність виробництва й реалізації готової продукції;

4) стан кон’юнктури ринку;

5) величина й норма доданої вартості.

Розгляд третього питання має включати не лише ознаки, а й визначення трьох типів політики управління обіговим капіталом.

Ознакою агресивної політики управління поточними пасивами є абсолютна перевага короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів. За такою політикою у підприємства зростає рівень ефекту фінансового важеля. Постійні витрати збільшуються на суму відсотків по кредиту, зростає сила впливу операційного важеля, але в меншій мірі, ніж при переважному використанні більш дорожчого довгострокового кредиту.

Ознакою консервативної політики управління поточними пасивами слугує відсутність або дуже низька питома вага короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів підприємства. Активи при цьому фінансуються, в основному, за рахунок постійних пасивів (власних засобів і довгострокових кредитів і позик).

Ознакою помірної політики управління поточними пасивами є нейтральний (середній) рівень короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів підприємства.

Сполученість різних типів політики управління поточними активами і політики управління поточними пасивами відображена на матриці вибору політики комплексного оперативного управління поточними активами і поточними пасивами.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні складові оборотного капіталу.

2. Як розраховуються нормативи за статтями оборотних коштів?

3. Як розраховується оборотний капітал методами „знизу” і „зверху”?

4. Як визначаються поточні фінансові потреби підприємства?

5. Які фактори впливають на величину поточних фінансових потреб?

6. У чому полягають заходи прискорення оборотності оборотного капіталу і з якою метою їх проводять?

7. У чому полягає сутність спонтанного фінансування?

8. Що розуміють під факторингом?

9. Назвіть типи політики управління обіговим капіталом?

10. У чому полягає сутність поглибленого аналізу власних оборотних коштів і поточних фінансових потреб?

11. Скласти словник термінів, понять:

· оборотний капітал;

· управління оборотним капіталом;

· методи фінансування оборотних засобів;

· нормування оборотних засобів;

· управління активами;

· управління запасами;

· управління дебіторською заборгованістю;

· кредитна політика підприємства.

 

Тести

1. Основними складовими оборотного капіталу є наступні:

 

а) запаси, дебіторська і кредиторська заборгованість;

б) грошові кошти, дебіторська і кредиторська заборгованість;

в) запаси, дебіторська заборгованість і грошові кошти.

 

2. Власні оборотні кошти (чистий оборотний капітал) розраховується наступним чином:

 

а) як різниця між сумою кредиторської заборгованості і дебіторської заборгованості;

б) як різниця між власним капіталом і необоротними активами;

в) як різниця між позиковим капіталом і оборотними активами.

 

3. Поточні фінансові потреби підприємства розраховуються наступним чином:

а) запаси мінус дебіторська заборгованість плюс кредиторська заборгованість;

б) запаси плюс дебіторська заборгованість мінус кредиторська заборгованість;

в) запаси плюс грошові кошти мінус кредиторська заборгованість.

 

4. Під спонтанним фінансуванням розуміють:

 

а) надання знижок покупцям за придбання продукції оптом;

б) надання відстрочок платежу при придбанні продукції оптом;

в) надання знижок покупцям при скороченні строків оплати.

 

5. Під факторингом розуміють:

 

а) продаж цінних паперів на первинному ринку;

б) продаж дебіторської заборгованості банку;

в) продаж облігацій банку.

 

6. Платою за облік векселів є:

 

а) комісія і проценти;

б) дисконт;

в) комісія.

 

7. Агресивна політика управління поточними активами передбачає:

 

а) збільшення суми поточних активів;

б) зменшення суми поточних активів;

в) підтримання значного рівня запасів при зменшенні дебіторської заборгованості.

 

8. Консервативна політика управління поточними активами передбачає:

 

а) збільшення суми поточних активів;

б) зменшення суми поточних активів;

в) підтримання значного рівня грошових коштів за рахунок зменшення дебіторської заборгованості.

 

9. Агресивна політика управління поточними активами передбачає:

а) збільшення суми поточних зобов’язань;

б) зменшення суми поточних зобов’язань;

в) підтримання значного рівня запасів при зменшенні кредиторської заборгованості.

 

10. Консервативна політика управління поточними активами передбачає:

 

а) збільшення суми поточних зобов’язань;

б) зменшення суми поточних зобов’язань;

в) підтримання значного рівня грошових коштів при зменшенні кредиторської заборгованості.

 

11. Сутність моделі Уілсона полягає у:

 

а) визначенні тривалості обороту запасів і дебіторської заборгованості;

б) визначенні оптимального залишку коштів на поточному рахунку підприємства;

в) визначенні оптимального розміру партії постачання.