Президент Європейської РадиЄвропейську Раду очолює Президент, що призначається на термін 2,5 років кваліфікованою більшістю голосів членів Ради. Президент може бути обраний повторно не більше одного разу за допомогою аналогічної процедури. Президент Європейської Ради матиме статус, що відповідатиме статусу глави держави та представлятиме ЄС на міжнародному рівні у питаннях, що належать до сфери Спільної зовнішньої і політики безпеки, представлятиме ЄС на самітах з третіми країнами. Рада Міністрів Європейського Союзу (РМ) (Council of the European Union) — інституція Європейського Союзу, головний орган ухвалення рішень в Європейському Союзі. До її складу входять по одному міністрові від кожної країни Союзу. Залежно від порядку денного, збираються міністри закордонних справ (Рада з загальних справ та зовнішніх відносин), економіки й фінансів (Екофін), сільського господарства тощо — загалом 9 конфігурацій Ради. Головування в Раді на проведенні засідань здійснює високий представник зі спільної зовнішньої та політики безпеки, який призначається Європейською Радою за узгодженням з президентом Європейської Комісії (кваліфікованою більшістю). Над підготуванням рішень Ради працюють близько 250 робочих груп і комітетів; вони виконують технічну роботу і передають документи в Комітет постійних представників, який здійснює політичну підготовку рішень. Організаційну роботу виконує генеральний секретаріат на чолі з генеральним секретарем Ради. Рішення в Раді ухвалюються голосуванням міністрів країн-членів. Рішення в Раді ухвалюються голосуванням міністрів країн-членів. Згідно Лісабонського договору передбачається запровадження голосування у Раді Міністрів ЄС (РМ) кваліфікованою більшістю: ухвалення рішення вимагатиме підтримки з боку 55 % країн-членів, які представляють не менше 65 % населення ЄС. У випадках, коли РМ ЄС ухвалюватиме рішення, що не було ініційоване ЄК або Високим представником з питань зовнішньої політики та безпеки, підтримка країн-членів повинна бути більшою – щонайменше 72%, а відсоток представленості населення у таких випадках залишається незмінним (65%). Згідно із Лісабонським договором, усі процедури у рамках засідань РМ ЄС мають бути публічними і транслюватися в телевізійному ефірі. Головування у РМ ЄС, яке як і раніше здійснюватиметься керівництвом країни-члена ЄС протягом шести місяців, проходитиме у форматі «Тріо» головувань. Запровадження такої структури має на меті забезпечення послідовності у реалізації пріоритетів політики. Європейська Комісія (ЄК)(European Commission) - унікальна інституція ЄС, яка не має аналогів у національних системах урядування. Вона є виконавчим органом, що несе відповідальність за вироблення законодавчих ініціатив, реалізацію рішень та дотримання договорів Союзу, тобто суміщає законодавчу та виконавчу функції. Європейську комісію часто представляють як виконавчий орган ЄС, хоч насправді вона має обмежені повноваження та можливості втілювати політику ЄС. Точніше роль Комісії відбиває неформальна назва «двигун європейської інтеграції». І не лише тому, що вона має майже виняткове право на законодавчу ініціативу, але також і через її історію, склад, культуру й радше європейський, ніж національний світогляд. Крім того, Комісія наглядає за тим, щоб не порушувались угоди, і традиційно захищає інтереси малих країн-членів. Відповідно до записаного в угодах Комісія має: • розробляти й пропонувати законодавчі акти; • керувати запровадженням політики Співтовариства; • розпоряджатися бюджетом; • підтримувати зовнішні відносини; • наглядати за дотриманням законів Спільноти; • вказувати шляхи та перспективи розвитку. Європейська Комісія складається з двадцяти семи незалежних членів (по одному від кожної країни-члена), разом з Президентом і п'ятьма віце-президентами. Комісію призначають на п'ятирічний термін за згодою країн-членів, рішення про її призначання ухвалює Європейський Парламент. Комісії допомагає в роботі адміністрація, до якої входять генеральні директорати та генеральний секретаріат. Фактично ЄК є одним із ключових центрів впливу в ЄС. Президент Єврокомісії разом із Президентом ЄР представляє Євросоюз на самітах з третіми країнами. Зберігаються повноваження ЄК щодо міжнародного представлення ЄС у технічних питаннях, якими до запровадження інституційних змін опікувались Європейські Співтовариства, та частково питання юстиції і безпеки.
|
