Основне удобрення

Основну кількість добрив, особливо фосфорних і калійних, вносять під зяблеву оранку, а також у передпосівну культивацію і під час сівби у рядки – P_15-20. На опідзолених ґрунтах під час сівби в рядки дають N₅ P₁₀ K₅. Добре реагує ячмінь і на підживлення сходів азотом (N₂₀). [13]

3.3.2 Передпосівне удобрення

З усіх ярих колосових культур ячмінь найкраще використовує і окуповує пряму дію і після дію добрив. На слабо забезпечених пожнивними речовинами полях під основний обробіток ґрунту необхідно вносити мінеральні добрива згідно розрахунків за даними агрохімпаспорту поля.

Оскільки основну частину елементів живлення ярий ячмінь поглинає у перші фази розвитку (перші 40 днів), то бажано щоб у цей період поблизу кореневої системи знаходились легкозасвоювані поживні речовини. Тому, крім основного удобрення проводять ще й припосівне азотних, фосфорних або повних добрив по 15 кг/га діючої речовини кожного компоненту. Даний захід забезпечує підвищення зернової продуктивності у середньому на 3-4 ц/га.

При дуже ранніх строках сівби нітрифікуючи здатність ґрунту низька. В такому разі особливо необхідне припосівне внесення азотних добрив (N₁₅) для підвищення урожаю та зниження білковості і плівчастості зерна, що має важливе значення, зокрема при вирощування зерна пивоварного ячменю. Також, для отримання якісної сировини для пивоваріння необхідно в основному внесенні збільшити частку фосфорних і калійних добрив на 20-25%, а азотні – внести при сівбі в обмеженій кількості (N₁₅).[13]

3.3.3 Підживлення

Встановлено, що оптимальна доза азоту, який вноситься у підживлення, на хорошому агрофоні для ярого ячменю і вівса становить 30-45 кг/га. Після малоцінних попередників на ґрунтах з відносно низькою родючістю ярі удобрюють в межах 60-90 кг/га азоту при основному внесенні фосфорних та калійних добрив у таких же дозах. При цьому обов'язковим для ярих колосових повинно бути допосівне внесення азотних добрив, не менше 50% загальної дози разом з повною дозою фосфорних та калійних добрив. Решту азоту необхідно вносити на IV етапі органогенезу (фаза колосіння). Внесення азоту в два строки - необхідний захід на площах з підсівом багаторічних трав.[6]

3.4 Підготовка насіння до сівби

 

Сіють ячмінь кондиційним насінням високих репродукцій. При вирощуванні за ресурсоощадною технологією використовують насіння з масою 1000 зерен 40-50 г, силою росту не менше 80%. Якщо джерелом захворювання ячменю є насіння, його обов’язково протруюють. Протруєння насіння є найбільш дешевим, ефективним і обов’язковим заходом захисту рослин. Для протруювання насіння ячменюзастосовують зареєстровані в Україні препарати. Байтан універсал, на початкових фазах захищає ще від смугастої плямистості листків, іржі, тифульозної гнилі, облямованої плямистості.

При виборі препарату для протруювання необхідно враховувати спектрйого дії, очікуване ураження хворобами, сортові особливості,погодні умови, реакцію рослин на даний препарат, ціну, його тип (порошок чи рідина) та ін.[3]

3.5 Сівба

 

Для сівби використовують крупне, здорове з високою схожістю і цінними сортовими якостями насіння. У дослідах Національного аграрного університету при висіванні ваговитого насіння врожайність зерна ячменю становила 30,4, а при висіванні несортового — 23,9 ц/га.

У північних районах важливим заходом підвищення врожайності ячменю є повітряно-теплове і сонячне обігрівання насіння.

Проти пліснявіння насіння, борошнистої роси, летючої і кам’яної сажки, гельмінтоспоріозної і фузаріозної кореневих гнилей насіння ячменю протруюють суспензією таких препаратів, як Байтан універсал, з. п., 2 кг), Бенлат (50 % з. п., 2—3 кг), Вітавакс 200 фф (в. с. к., 2,5—3,0 кг), Раксил (т. к. с., 0,5 кг) з розрахунку на 10 л води на 1 т насіння. Для підвищення енергії проростання і схожості насіння його одночасно обробляють біостимуляторами росту емістимом-С або агростимуліном із розрахунку 5 — 10 мл на 1 т насіння.

Строки сівби ячменю залежать від кліматичних умов його вирощування. Ячмінь належить до культур ранніх строків сівби, тому запізнення з нею призводить до різкого зниження врожаю. З ранніх ярих зернових ячмінь найчутливіший до зміни погоди, а в холодну вологу весну сходи його жовтіють. Тому в холодні весни у західному регіоні України ячмінь сіють після ярої пшениці і вівса, за дружної теплої весни — одночасно з ярою пшеницею.[2]