ВИСНОВОК. Збільшення динамізму змін у навколишньому середовищі підприємства, посилення конкуренції, погроз і можливостей для здійснення бізнесу

Збільшення динамізму змін у навколишньому середовищі підприємства, посилення конкуренції, погроз і можливостей для здійснення бізнесу, глобалізація й інтернаціоналізація економічних процесів і кілька інших факторів обумовили перехід до стратегічного управління. Стратегічне управління, здійснюване вищим керівництвом організації, припускає встановлення динамічної взаємодії організації із зовнішнім оточенням з метою пошуку і використання можливостей, що дозволяють організації вижити у довгостроковій перспективі в умовах жорстокої конкурентної боротьби.

Аналіз існуючих теорій стратегічного управління показав, що вони розроблялися для економік, які розвиваються еволюційно і не є адекватними перехідній економіці України та економіці інших постсоціалістичних країн. Тому актуальною виступає наукова проблема, пов'язана з розробкою теоретичних засад стратегічного управління підприємством.

Теорії стратегічного управління, які розроблені для країн зі сталою економікою, не є адекватними умовам України та інших країн з перехідною економікою, проте їх потрібно використовувати як базу для подальшого розвитку. Розробка систем стратегічного управління підприємст­вом повинна здійснюватися на основі цілісної концепції, яка роз­роблена з урахуванням останніх досягнень теорії менеджменту, новітніх інформаційних технологій та економіко-математичних методів. В основі концепції лежать принципи стратегічного управ­ління підприємством, які враховують особливості функціонування систем стратегічного управління в умовах перехідної економіки і забезпечують вибір адекватних методів, моделей та інструментів для розробки і виконання прийнятих стратегічних рішень.

Одним з суттєвих недоліків існуючих теорій стратегічного управління є відсутність в них обґрунтованої, розвиненої технології. Ігно­рування цього важливого елемента теорії призводить до великих склад­ностей при структуруванні проблеми, а отже, ставить додаткові пере­шкоди перед їх впровадженням у практику. Це зумовило розробку в монографії технології стратегічного управління підприємством. Найбільш специфічним технологічним етапом стратегічного управління є стратегічний моніторинг. Цей етап суттєво відрізняється від аналогічних етапів у поточному та оперативному управлінні й практично не має теоретичної бази своєї реалізації в економіці.

Засобами здійснення стратегічного управління виступають стратегії поведінки фірми. Стратегії формуються виходячи з місії і цілей організації, на основі аналізу оточення, потенціалу фірми, динаміки життя продукту та інших факторів.

Визначення і вибір стратегії являє собою складний багатокроковий процес, який використовує як один з основних інструментів аналіз стратегічного портфеля фірми. Виконання стратегії припускає створення умов для її реалізації.

Для здійснення обраної стратегії організація повинна провести необхідні зміни. Двома основними сферами стратегічних змін в організації є проведення змін організаційної структури фірми та її організаційної культури.

Аналіз існуючих теорій стратегічного управління та прак­тичних розробок у цій сфері показав, що інформаційні ресурси підприємства не розглядаються як самостійні ресурси. На них дивляться як на щось другорядне, що забезпечує управління іншими ресурсами. Такий погляд звужує їх роль і тим самим гальмує прояв у повній мірі синергічних якостей системи всіх ресурсів підприємства. З урахуванням цього у роботі виділено характеристики інформаційних ресурсів, якими можна управляти; встановлено показники, трансформація яких змінює характеристи­ки; запропоновано засоби і напрями такої трансформації з метою підвищення ефективності стратегічного управління підприємством у цілому й інформаційними ресурсами зокрема.

Використання критерію збалансованої якості дозволило розробити методичний підхід до удосконалення інформаційної підсистеми стратегічного управління, який передбачає викори­стання комп'ютерних агентів для роботи у глобальних комп'ютер­них мережах, сучасної концепції багатовимірних баз даних для організації сховищ стратегічної інформації та знань, що дозволяє уникнути зниження рівня стратегічного управління через низь­ку якість інформаційної системи підприємства.