Умовні позначення механічного складу грунтів
Система змішаних буквено-цифрових індексів (див. нижче) є найбільш прийнятною. Вона набагато полегшує працю при користуванні грунтовими картами. Система буквених індексів (Т, П, Ч, До, Ск, Сн і т. д.), вживана на листах Державної грунтової карти, повинна також застосовуватися з деякими доповненнями і на картах крупнішого масштабу — місцевих, обласних, районних і навіть на картах колгоспів, радгоспів. Слід відмітити, що за наявності буквених індексів у багато разів повніше і легше оцінити грунтову обстановку будь-якої частини карти будь-якого масштабу; ця система дозволяє також значно продуктивно зіставляти і зводити грунтово-картографічні матеріали різних масштабів. Іноді на грунтових картах для позначення ступеня солонцюватості, солончакуватості, заболоченості грунтів і процентного складу грунтів, що входять до грунтового комплексу, використовують всілякі геометричні фігури — трикутники, квадратики, та інші чисто технічні або топографічні умовні знаки, які більше підходять для позначення тригонометричних пунктів, нафтових свердловин, будівель, але ніяк не грунтів; на грунтовій карті подібного роду технічні знаки «мертві» і не підвищують наочність карти, а навпаки, знижують її. Кількісна участь грунтів, що входять в комплексний контур, краще всього відображати не позамасштабними значками, а числами. Наприклад: грунтовий контур, в якому на частку чорноземів південних малогумусних, солонцюватих Ч1сн доводиться 65%, а солонців (Сн) —35%, можна позначититаким змішаним буквено-цифровим індексом: Ч1сн/65 Сн/35 В цьому випадку, тому хто читає карту, немає ніякої необхідності звертатися до списку умовних знаків, а досить тільки знати значення для даного випадку Ч1сн і Сн. Описаний спосіб дає можливість позначити на грунтовій карті будь-який комплексний грунтовий контур, будь-яке поєднання грунтів, без введення додаткових позамасштабних значків. Цим самим значно скорочується список умовних знаків, оскільки характер комплексу наголошується буквеними індексами, а кількісна (процентна) участь тих або інших грунтів в комплексі виражається в знаменнику відповідним числом. Далі слід зазначити, що наочність грунтових карт дуже часто страждає від перевантаження: окрім грунтів, на карті показують і чинники грунтоутворення (межі геоморфологічних районів, глибини грунтових вод і ін.), які, хоч і збагачують карту новими додатковими даними, але разом з тим знижують її наочність, читаність. При рішенні питання про показ на грунтовій карті геоморфологічних та інших контурів слід ретельно зважити всі «за і проти». Додаткові, не чисто грунтові показники, слід зображати на грунтовій карті тільки в тому випадку, якщо вони не перенавантажують карту, не знижують її наочності.
|
