Застосування інструментальної вибіркової топографічної зйомки при картуванні грунтів

На тих ділянках, де до початку грунтових робіт не було вертикальної зйомки, слід визнати бажаним, разом з пікетажем застосовувати інструментальну зйомку. В деяких випадках вона може з успіхом замінити суцільну вертикальну зйомку, і якість грунтових робіт не буде понижено. Важливо, щоб топограф і грунтознавець працювали спільно і щоб топограф центрував свою роботу навколо «грунтової топогеографії». Він інструментально знімає і наносить на план складніші елементи рельєфу (якщо в цьому є необхідність), проводить скорочену топографічну зйомку, що дає загальне уявлення про рельєф території ділянки, і при необхідності — детальнішу зйомку, а також наносить всі потрібні розрізи. В результаті своєї роботи топограф надає в розпорядження грунтознавця план ділянки з нанесеними на ньому розрізами і даними вертикально-смугової топографічної зйомки. Наша практика грунтових досліджень показала, що в середньому на одну ділянку площею в 100 га потрібно чотири дні для виконання всіх необхідних робіт.

Як зазначалось вище, топограф повинен свою роботу проводити одночасно з грунтознавцем, але можливі і виключення. Наприклад, зарубка розрізів, вибірково-топографічна зйомка можуть проводитися топографом без участі грунтознавця і лише уточнення деяких важливіших, з погляду грунтознавця, елементів мікрорельєфу і грунтових меж проводиться ними спільно.

Рис.16. Грунтовий комплекс каштанової зони по М. П. Воскресенському: 1 — темно-каштанові грунти, 2 — темні грунти запа­дин, 3 — солонці

Іноді складність грунтового покриву (рис. 16) і масштаб зйомки не дозволяють грунтознавцю показати на грунтовій карті межі переходу між всіма грунтами, які зустрічаються на обстеженій території. У таких випадках грунтознавець наносить на карту контури поєднань або комплексів грунтів. У районах з складним комплексним грунтовим покривом, наприклад, в східно-посушливих районах з каштановими грунтами в комплексі з солонцями, бажано виділяти контури з кількістю солонців менше 10%, 10—25%, 25—50% і більше 50%..

Для визначення відсотка солонців в комплексі рекомендується користуватися крокомірним методом або методом вибіркових майданчиків.

Крокомірний метод визначення кількості солонців в комплексі найбільш простий і найчастіше застосовується при грунтовій зйомці для визначення процентного співвідношення тих або інших грунтів, що становлять грунтовий комплекс. Суть даного методу полягає в тому, що найбільш характерна частина території з комплексним грунтовим покривом перетинається дослідником декількома ходовими лініями, протяжністю приблизно в 100—200—500 кроків. Грунтознавець, рухаючись по вибраному ним напряму ходової лінії, послідовно вимірює кроками, плями солонців, або інших грунтів, що зустрічаються йому по шляху проходження, підсумовує число кроків, які доводяться на кожен компонент комплексу, і в кінцевій зупинці ходової лінії обчислює процентне їх співвідношення. Наприклад, перший хід, протяжністю в 500 кроків, показав, що солонців припало на частку 75 кроків, тобто 15%, а в другому ході в 500 кроків на долю солонців, довелося 65 кроків, тобто 13%. Звідси кількість солонців в комплексі в середньому рівне 14%.

Якщо дуже великі відхилення процентного співвідношення солонців першої і другої ходових ліній від середньої величини, то необхідно збільшити кількість ходових ліній.

Оскільки плями солонців бувають різної конфігурації (взаємне розташування і зовнішні межі плям), то і напрям подальших ходів (крокомірних ліній) бажано орієнтувати перпендикулярно попередньому ходу з таким розрахунком, щоб було можливим зміряти плями солонців по їх ширині і довжині.

Цей метод застосовується тільки у тому випадку, коли плями солонців або інших грунтів добре відрізняються від зональних грунтів по характеру поверхні (забарвленню, тріщинуватості, структурі) або рослинності.

Метод вибіркових майданчиків — «ключів». На ділянках з складним комплексом грунтового покриву, вибирають в найбільш типових місцях два майданчики розміром 0,5—1 га, наяких, керуючись характером мікрорельєфу і рослинності, закладають серію грунтових розрізів, напів’ям і прикопок. За допомогою їх визначають грунти, що становлять комплексний контур, а також характер зміни грунтового покриву і рослинності. Оскільки майже кожен горбик, незначне підвищення або пониження відображаються на характері грунтового покриву, то їх потрібно зміряти і підрахувати займану ними площу.

На основних плямах, зайнятих солонцями, і на місцях з темними грунтами западин, необхідно закласти грунтові розрізи для встановлення видів солонців і характеру темних грунтів. Закладати ці розрізи на всіх плямах, протяжинах, зустрінутих на пробному майданчику, немає ніякої необхідності. Завдання дослідника полягає в тому, щоб можливо точніше визначити взаємозв'язок між формами мікрорельєфу, станом рослинного покриву і характером місцевих грунтів.

Встановивши все це, потрібно на пробних майданчиках точно заміряти всі відмічені солонцеві плями і місця з темними грунтами западин та підрахувати відсоток, займаної ними площі. Спочатку ця робота може показатися дуже складною і трудомісткою. Але надалі, у міру накопичення досвіду, дослідник зможе встановлювати кількість солонців серед каштанових грунтів тільки по характеру поверхні і рослинності, керуючись наступними показниками:

1) на плямах солонців цілинних і покладів ділянок, рослинний покрив проріджений, низькорослий і представлений переважно чорним полином, камфоросмою і кермеком;

2) на плямах солонців земельних ділянок, що знаходяться під посівом, рослинність різко виділяється своєї пригніченістю, прорідженою і низькорослістю, утворюючи на загальному фоні «оголені місця». На свіжорозораних ділянках плями солонців ясно виділяються серед зональних каштанових грунтів своєю грубою глибисто-грудкуватою структурою і глянцювато-коричневим або світло-сірим забарвленням. На солонцевих плямах поверхня грунту після дощу запливає, утворює калюжі, а при висиханні стає дуже твердою, важко піддаючись обробці.

Краще всього наявність, кількість і розміри солонцевих плям визначати в першій половині літа на цілинних, покладах і зайнятих посівами ділянках. Тоді мізерна рослинність солонцевих плям особливо різко відрізняється від пишної зеленої маси посівів.

Що стосується темних грунтів западин, то на відміну від солонців рослинність на них розвивається поживна, з густим, могутнім травостоєм.

Залежно від кількості солонців і темних грунтів западин серед каштанових грунтів, проводиться агровиробнича оцінка земельної території і угрупування грунтів за лісорослинними умовами.