Класифікація вимірювань

Наукове спостереження полягає в цілеспрямованому і планомірному сприйнятті властивостей предметів і явищ дійсності для одержання відповідної інформації про об’єкт пізнання за допомогою органів чуття. У здійсненні наукового спостереження значну роль відіграє теоретичне мислення. Дослідник не просто реєструє факти. Він свідомо відшукує їх, користуючись певною ідеєю, гіпотезою тощо. Результати наукових спостережень відповідно інтерпретуються на основі певної теорії. У наукових спостереженнях широко використовують спеціальні засоби і прилади, які компенсують природну обмеженість органів чуттів людини, підвищують точність і об’єктивність результатів спостереження.

Експеримент ґрунтується на забезпеченні відтворення явища в лабораторній обстановці і супроводжується точними, по можливості, вимірюваннями та математичною обробкою даних. За структурою експеримент суттєво відрізняється від спостереження наявністю спеціальних матеріальних засобів (експериментальних установок і приладів) впливу на досліджувані об’єкти або процеси.

Вимірювання фізичних величин є метою кожної лабораторної роботи. Вимірювання – це порівняння способом фізичного експерименту даної фізичної величини з відомою однорідною величиною, взятою за одиницю вимірювання. У результаті встановлюється, у скільки разів вимірювана величина більша або менша від одиниці вимірювання.

За способом знаходження результату вимірювання поділяють на два основні види: прямі і непрямі. Прямі вимірювання – це такі вимірювання, в яких шукане значення величини знаходять безпосередньо з досліду, порівнюючи його з мірою цієї величини за даними відліку, здійсненого за допомогою відлікового пристрою вимірювального приладу. Відліком у метрології прийнято називати число, відраховане по відліковому пристрою засобу вимірювання. Прикладом найпростіших прямих вимірювань може бути вимірювання довжини масштабною лінійкою, сили струму – амперметром, проміжків часу – секундоміром та ін.

Непрямі вимірювання – це такі вимірювання, результат яких розраховують за відомою функціональною залежністю, вираженою аналітичною формулою, з використанням даних, одержаних в результаті проведення прямих вимірювань. Наприклад, об'єм прямокутного паралелепіпеда може бути знайдений за формулою , де – ребра паралелепіпеда, довжина яких виміряна шляхом проведення прямих вимірювань за допомогою штангенциркуля або лінійки.