Багатомірність корпоративного конфлікту

Суспільні науки по різному трактують сутність конфлікту.

Ми обрали для визначення поняття «корпоративний конфлікт» таке: корпоративний конфлікт віддзеркалює якість відносин між людьми та організаціями у процесі реалізації особистих інтересів та досягнення поставлених цілей [4].

На рівні корпорації конфлікт обумовлений боротьбою за економічну владу над обмеженими ресурсами. Зарубіжні дослідники навіть вивчають кожну організацію як конфліктний потенціал[5].

У корпоративній власності як економічній формі закладено великий потенціал конфлікту: між власником активів та найманим працівником, мі власником та залученим професійним менеджментом. Розбіжності між соціально-економічними умовами життя грають вирішальну роль у виникненні конфліктів у суспільстві.

Головним предметом економічного конфлікту є власність та право розпорядження і використання. Таким чином протиріччя корпоративної власності як економічної категорії реалізуються в процесі розмежування права власності та доступу до управління.

Українську корпоративну власність визначено як інсайдерську: коли поєднано головного акціонера та топ-менеджера компанії, також схильність до мажоритарності: коли професійний інвестор прагне набути контрольного пакету у організації.

Криза в економіці активізувала процеси реструктуризації та перерозподілу, що викликало загострення корпоративних конфліктів.

З одного боку має місце розпорошення часток агрегованих акціонерів, а з другого – зростання ступеню консолідації пакетів та концентрації впливу на цілі сектори виробництва. Схильність власників та їх уповноважених менеджерів до максимальної закритості та непрозорості діяльності формує складні схеми корпоративного контролю над крупними підприємствами через афілійовані та офшорні фірми. При цьому участь міноритарних акціонерів в процесі управління не передбачено. Невдоволеність політикою що визначається мажоритарним власником провокує внутрішній корпоративний конфлікт.

 

Корпоративні конфлікти можна розподілити на:

- Внутрішні (між акціонерами компанії, акціонерами та менеджментом), які пов’язані із процесом розподілу прибутку та контролю;

- Зовнішні (недружнім поглиненням, зміною власника).

Причиною деяких конфліктів слугує законодавчі протиріччя та проблеми економічної безпеки країни.

За характером розгортання виділено антагоністичні та компромісні, відкриті та приховані корпоративні конфлікти.

Основні мотиви виникнення корпоративних конфліктів:

- Придбання контрольного пакету «конфліктним» інвестором з метою формування вертикально або горизонтально інтегрованого холдингу;

- Консолідація значної частки з метою спекулятивного перепродажу контрольного пакету;

- Консолідація пакету з метою набуття контролю за фінансовими або товарними потоками;

- Корпоративний конфлікт як засіб конкурентної боротьби із конкурентом (тимчасове блокування діяльності);

- Набуття контрольного пакету у якості застави як гарантія виконання зобов’язань (повернення кредиту);

- Безпосередній корпоративний шантаж (грінмейл), коли створюються умови примусового викупу частки міноритарія на невигідних умовах;

- Набуття контролю з середини (більша вагомість на раді директорів);

- Захоплення бізнесу у цілому.

Перелічені вище мотиви корпоративного конфлікту є проявом консолідації власності в умовах вичерпання вільної для скупки міноритарної площини. Концентрація досягається шляхом дружнього злиття, агресивної скупки акцій, банкрутства компанії-цілі, рейдерства.

Процедури консолідації власності активізують конфлікт інтересів. Наявність над концентрації корпоративної власності та відсутність прозорості спонукають до нових спроб перерозподілу із використанням силового, адміністративного, судового та законодавчого ресурсів.