Креативна революція» та її наслідки для антропосоціогенезу

У прогресивних трансформаціях історії людського суспільства вирішальну роль відігравали й відіграють так звані «технологічні революції», якісні скачки в основі яких знаходяться технічні винаходи й набагато пізніше – наукові відкриття. Так звана «креативна революція» (що відбулася десятки або сотні тисяч років тому) мабуть створила закріплені в подальшій людській культурі інтелектуальні патерни (моделі) для утворення всіх наступних принципових інновацій.

Учені-антропологи й до нині сперечаються про те, як співвідноситься нервова організація людини, об'єм головного мозку, мова та «творчий вибух». Річ у тім, що згідно з генетичним дослідженням біологічний вид homo sapiens фактично сформувався 250 – 160 тис. років тому. Морфологічно ми мало відрізняємося від тих людей, які жили в Африці 120 – 100 тис. років тому. Проте, з виду дуже схожі на нас люди тоді вели дуже примітивний спосіб життя. Але потім близько 50 – 40 тис. років тому всюди, за історичними мірками – «раптово» з'являється безліч нових видів знарядь праці, більш складна техніка полювання, розповсюдження зображень тварин, іноді дуже реалістичних. Може причиною «креативного вибуху» були кардинальні структурні зміни всередині мозку, але, принаймні, характеристики черепа й об'єму мозку залишалися незмінними сотні тисяч років. До цього «технологічного повороту» сотні тисяч років люди практично не змінювали кількість видів і якість найбільш примітивних кам'яних знарядь.

Чому примати, маючи непогані «стартові можливості» (відносно великий об'єм мозку, соціально організовані групи, розвинені руки й елементи прямоходіння не еволюціонували далі. Ні їхнє тіло (особливо розміри мозку), ні соціальна організація, ні інтелект не змінилися істотно за 7 мільйонів років з часу виділення гомінід, які стали прискорено еволюціонувати й морфологічно, і соціально, й інтелектуально. Більше того, задамося питанням про те, чому неандертальці, маючи значні «антропні бонуси» від еволюції гомінід (прямоходіння, розвинені кисті рук, моногамію, соціальну комунікацію і, головне об'єм мозку не менший, а навіть більший ніж у сучасної людини) не змогли успішно еволюціонувати в «розумного неандертальця»?

Зрозуміло, що однозначних і достовірних відповідей на це питання поки немає. Є сильні й слабкі гіпотези про причини й траєкторію антропогенезу, антропосоціогенезу, еволюцію людського мозку. У той же час є «уперті факти», які свідчать про те, що процес еволюції не працює за типом стрілки хронометра. Теорія катастроф Ж. Кюв'є була заснована на емпіричних спостереженнях різкої зміни рослинності та тварин на рівні видів, і заміни їх абсолютно іншими видами. Ця теорія піддавалася спочатку критиці, а потім була спростована. Не зважаючи на це існує ідея про різкі зміни в плавному перебігу еволюції. Але якщо катастрофи хоч якось можна пов'язати з природними фізичними, геологічними чи біосферними явищами, то поява креативності й інноваційності в доісторичні часи пояснити набагато важче. Проте існують різні спроби пояснити причини інтелектуально якісного стрибка, що стався приблизно 50 тис. років тому.

Численні спроби пояснити раптовий стрибок творчості й інновацій у житті первісного суспільства не дали поки достовірної відповіді на питання: «Чому люди почали створювати речі, які мали естетичну, а не практичну цінність?». Цей період називають другим етапом «креативного вибуху», що відбувся близько 30 тисяч років тому. Цей до сих пір загадковий феномен масової «естетичної творчості» відмічений появою численних культурних артефактів («витворів мистецтва»). створенням безлічі прикрас, дрібної пластики, невеликих скульптур, збільшенням типів інструментів, складними методами полювання, наскальними знаками й зображеннями. Найбільш популярні зразки цієї архаїчної творчості – зображення богинь родючості (статуетки палеолітичних «Венер»), печерні фрески Альтаміри, браслети, намиста та шпильки.

Проте теорія «креативного вибуху» була переглянута завдяки новим знахідкам знарядь та артефактів, що свідчать про те, що креативність й інновації локально виникали набагато раніше: 200 – 250 тисяч років тому. Але, повторимося, – масово, глобально – саме близько 50 – 40 тис. років тому.

Викопні знаряддя праці й артефакти однозначно свідчать про наявність креативності як загальнородової ознаки людського суспільства. Головним маркером людської пізнавальної діяльності є здатність систематичного створення знарядь виробництва, інструментів для перетворення природи. Ці інструменти бувають матеріальними (неолітичні шкребки, ножі, кістяні голки тощо) або інтелектуальними (порівняння образів, точний опис предметного поля, аналіз і синтез абстрагованих понять і т.д.). Головне призначення інструментів полягає в створенні нових ідей і речей. Перш ніж створити інструмент, його потрібно уявити, когнітивно змоделювати, випробувати. Усе разом це виявляється набором достатньо складних інтелектуальних операцій, що не є загальнодоступними. Але їм можна навчитися до певної міри кожному індивідуумові. Якість навчання винаходження нових інструментів (матеріальних та інтелектуальних) залежить від роботи нейронних систем лобових доль мозку. Їхні індивідуальні характеристики й будова – це онтологічна умова (сприятлива або несприятлива) для інновацій.

Креативність поза сумнівом пов'язана з мовними здібностями й навиками. Коли й де вперше з'явилася мова невідомо. Деякі дослідники дійшли висновків про те, що мовні знакові системи (мови) виникли приблизно 50 тисяч років тому, коли прискорено почали розповсюджуватися набагато складніші штучні предмети побуту й інструменти. Зокрема: ґудзики, застібки, голки, риболовецькі гачки, дротики та інші знаряддя освоєння природи. У основі цієї теорії «пізнього походження мови» лежить вище викладена гіпотеза «креативного вибуху», який призвів до бурхливого розвитку виробничих технік у всіх сферах первісного життя.