Біосфера, техносфера й ноосфера в умовах техносоціального прискорення

Сучасне становище справ у біосфері багато в чому визначається вже не лише «природними» еволюційними процесами, але значною мірою «штучними» трансформаціями в антропосфері й техносфері. Масове зникнення цілих біологічних видів рослин, комах, риб, птахів і тварин неминуче призведе до зменшення біорізноманіття на планеті Земля. Спроби зберегти нечисленні види в заповідниках і зоопарках чудові, але не можуть зупинити катастрофічну тенденцію в біосфері. Очевидним чином змінюється клімат в планетарному масштабі. Тривалі дискусії про причини глобальної зміни клімату не дозволяють дати однозначну відповідь – незначне постійне потепління світового океану відбувається внаслідок техногенної діяльності людини або ж через космічні, геофізичні й інші чинники. Проте цілком однозначно, що виробничо-технічний натиск на природу поступово погіршує якість ґрунту, атмосфери, річок, озер і морів. Техногенна катастрофа в Мексиканській затоці весною 2010 року призвела поки що тільки до локальної екологічної кризи на побережжі затоки в США. Чим більше стає свердловин, шахт, кар'єрів, дамб, каналів тощо, тим більше зростають ризики.

Сумарно всі подібні антропогенні вторгнення в літосферу, гідросферу й біосферу вже давно стали «новою геологічною силою» за виразом В.І. Вернадського. Проте жодна країна не може раптом припинити споживати вуглеводні, займатися пошуками інших енергетичних ресурсів, випускати промислові товари і як побічний продукт збільшувати викиди вуглекислого газу. Цей глобальний незворотний і, зрештою, деструктивний процес: «невідновні ресурси-енергія-виробництво-споживання-забруднення середовища» запущений був ще в часи неолітичної революції. Знищення лісів і чагарників для полів (викорчовування та випалювання), розведення худоби, яка знищує ґрунтовий рослинний покрив та інші методи перетворення біосферної реальності декілька десятків тисяч років тому не становило велику небезпеку в планетарному вимірі. Але населення Землі збільшилося тільки за останні сто років від 2 мільярдів осіб до шістьох з половиною мільярдів. Окрім суто кількісного людського приросту набагато разів збільшилися амбіції споживачів, різко й повсюдно зросли самі споживчі стандарти.

Це стало можливим завдяки постійно прогресуючому розвитку науково-технічної думки та втіленню у виробничі цикли інтелектуальних раціональних інновацій. Звичайно, всі технологічні зміни відбувалися послідовно й безперервно. Проте в методологічному плані необхідно виділити якісні технічні (а в останні два століття це вже науково-технічні) прориви. Такі техно-соціальні скачки прийнято називати «технологічними революціями», хоча зрозуміло, що винахід кам'яного ножа та молотка, а потім і дерев'яного плуга формально (за науково-технічною складністю) несумірні зі створенням комп'ютера. Але в змістовному плані й неолітичні винаходи, і електронні засоби обробки цифрової інформації засновані на принципах креативності й інноваційнності. Тому коли говорять про ту чи іншу технологічну революцію мають на увазі масштабний ефект, що впливає не тільки на модифікацію власне знарядь, інструментів або технічних засобів, але фундаментальний вплив спричинений на суспільство загалом, і біосферу зокрема. Технологічні революції – це ще й формоутворюючі трігери позитивних і негативних трансформацій ноосфери.

Вивчення причин, механізмів, характеру й наслідків технологічних революцій найважливіше завдання ноосферологічних досліджень. Саме ці революції слугували «перемикачами» планетарних цивілізаційних зрушень. Завдяки їм утворилися послідовно: аграрне (доіндустріальне), індустріальне й постіндустріальне суспільства. Така типологія суспільств влаштовує не всіх теоретиків через дуже велике історичне масштабування й соціокультурну, регіональну специфіки конкретних суспільних систем. Усе ж таки вирізнення основних якостей соціуму, в основі чого полягають когнітивні, організаційні, виробничі й технічні специфічні особливості дають можливість з'ясувати відмінності та вивчити головний механізм формування ноосфери.