Ч. Кулі. ПЕРВИННІ ГРУППЫ11 Col ley Ch. Primary Groups // Cooley Ch. Social Organization. Cilencoe, 1956. P. 23-31 {Переклад Т. Новиковой). Значення первинних групп.- Сім'я, ігрова пло-щадка і соседи.- Як великий вплив ширшого общества.- Значення і стійкість "людської природи".- Первинних груп, вихователі человече-ской природи. Під первинними групами я маю на увазі групи, характери-зующиеся тісними, безпосередніми зв'язками (associations) і співпрацею. Вони первинні в декількох сенсах, але головним чином через те, що є фундаментом для формування соціальної природи і ідеалів індивіда. Резуль-татом тісного зв'язку в психологічному плані являється опреде-ленное злиття індивідів в деяке загальне ціле, так що навіть самозвеличання індивіда, принаймні у багатьох відношеннях, виявляється загальним життям і метою групи. Можливо, найбільш простий спосіб опису цієї цілісності - сказати, що вони є деяке "ми"; вона містить в собі той тип співпереживання і взаємного ототожнення, для якого "ми" є природним вираженням. Людина живе, занурюючись в цю цілісність відчуття, і виявляє головні цілі своєї волі саме в цьому відчутті. Не слід припускати, що єдність первинної групи є єдність суцільної гармонії і любові. Це завжди дифференциро-ванное і, як правило, змагальна єдність, що допускає самоствердження і різні присвоительные пристрасті; але пристрасті ці соціалізовані співпереживанням і підкоряються або мають тенденцію підкорятися впорядкуванню з боку деякого загального настрою. Індивід пред'являтиме якісь претен-зии, але головний об'єкт, на який вони спрямовані, буде бажаним місцем в думках інших, і він відчує привержен-ность загальним стандартам служіння і чесної гри. Так, хлопчик оспорюватиме у своїх товаришів місце в команді, але вище таких суперечок ставитиме загальну славу свого класу і школи. Найбільш важливі, хоча жодним чином не єдині, сфери цього тісного зв'язку і співпраці - сім'я, ігрова група дітей, сусіди і громадська група старших. Вони практиче-ски універсальні, властиві усім часом і усім стадіям розвитку; відповідно вони складають основу усього уни-версального в людській природі і в людських ідеалах. Кращі порівняльні дослідження сім'ї, такі, як роботи Вестермарка2 і Говарда3, представляють її нам не лише як деякий універсальний інститут, але і як більшою мірою однакову у всьому світі, чим це можна було вивести з перебільшення ролі різних специфічних звичаїв ранньою школою исследовате-лей. Не можна сумніватися і в загальному переважанні ігрових груп серед дітей і неформальних об'єднань серед старших. Такий зв'язок, очевидно, виховує людську природу у світі, що оточує нас, і немає ніякої явної причини предпола-гать, що це стан справ десь або в якийсь час чимось істотно відрізнялося. Що стосується гри, я міг би, якби це не було предметом звичайних спостережень, привести численні ілюстрації загальності і спонтанності групового обговорення і сотрудни-чества, яким вона дає початок. Головне полягає в тому, що життя дітей, особливо хлопчиків приблизно старше 12 років, протікає в різних компаніях (fellowships), в які їх симпатії, амбіції і честь часто залучаються навіть більшою мірою, чим це має місце в сім'ї. Більшість з нас може згадати приклади того, як хлопчики стійко виносять неспра-ведливость і навіть жорстокість, але не скаржаться на товаришів батькам або учителям, наприклад при знущаннях з новачків, таких поширених в школах, з якими з цієї самої причини так важко боротися. А як розвинена дискусія, як переконлива громадська думка, як гарячі амбіції в цих компаніях! І ця легкість юнацьких зв'язків не являється, як це іноді передбачається, рисою, властивою тільки англійським і амери-канским хлопчикам; досвід нашого іммігрантського населення очевидно показує, що потомство навіть рестриктивних цивили-заций на Європейському континенті утворює самоврядні ігрові групи з майже такою ж легкістю. Так, міс Джейн Аддамс, відмітивши майже повну універсальність "банди", говорить про безперервну дискусію з приводу кожної деталі діяльності банди, помічаючи, що "в цих соціальних піщинках, якщо можна так виразитися, молодий громадянин вчиться действо-вать на основі своїх власних рішень" 4. 2 The History of Human Marriage. 3A History of Matrimonial Institutions. 4Newer Ideals of Peace. P. 177.
Про сусідську групу можна сказати загалом, що, починаючи з того часу, коли люди стали утворювати постійні поселення на землі, і принаймні аж до появи сучасних індустріальних міст, вона грала головну роль в первозданному, сердечному гуртожитку людей. У наших тевтон-ских предків сільська громада була, мабуть, основною сферою співпереживання і взаємодопомоги для простих людей упродовж усіх "темних" і середніх віків і у багатьох відношеннях вона залишається такою і нині. У некото-рых країнах ми все ще застаємо її минулу життєвість, особливо в Росії, де миръ, або самоврядна сільська група, є головною сценою життя разом з сім'єю для приблизно 50 мільйонів селян. У нашому власному житті близькість з сусідами була порушена в результаті зростання заплутаної мережі ширших контактів, яка залишає нас чужаками для людей, що живуть в тому ж будинку, що і ми. Цей принцип працює, хоча і менш очевидно, навіть в селі, послабляючи нашу економічну і духовну спільність з нашими сусідами. Наскільки цей процес характеризує здоров'я розвитку і наскільки - хвороба, досі, напевно, все ще не ясно. Разом з цими практично універсальними типами первич-ной зв'язку існує множина інших, форми яких залежать від особливого стану цивілізації; єдино істотна річ, як я вже сказав, - це деяка близькість і злиття осіб. У нашому власному суспільстві, будучи слабо пов'язані місцем проживання, люди легко утворюють клуби, братерства і тому подібне, засновані на схожості, яка може привести до реальної близькості. Багато таких стосунків складаються в школі і коледжі, а також серед чоловіків і жінок, объеди-ненных в першу чергу своїм заняттям, як, наприклад, робітники однієї професії і т. п. Там, де в наявності хоч невеликий загальний інтерес і загальна діяльність, доброзичливість росте, як бур'ян на узбіччі. Але той факт, що сім'я і сусідські групи є найбільш впливовими у відкриту майбутньому і пластичну пору дитинства, робить їх навіть у наш час незрівнянно значнішими, ніж інші групи. Первинні групи первинні в тому сенсі, що вони дають індивідові самий ранній і якнайповніший досвід соціальної єдності, а також в тому сенсі, що вони не змінюються в такій же мірі, як складніші стосунки, але утворюють порівняно незмінне джерело, з якого постійно зароджуються ці останні. Звичайно, вони не є незалежними від ширшого суспільства, але до деякої міри відбивають його дух, як, наприклад, німецька сім'я і німецька школа досить виразно несуть на собі друк німецького мілітаризму. Але він кінець кінцем подібний до приливу, проникаючого в гирла річок, але, як правило, що не піднімається по них вистачає далеко. У німців і ще більшою мірою у росіян селянство створило традиції вільної співпраці, майже незалежні від характеру держави; і існує відома і добре обгрунтована точка зору, що сільська комуна, самоуправляю-щаяся в тому, що стосується її місцевих справ, і що звикла до дискусії, є дуже широко поширеним институ-том в сталих співтовариствах і спадкоємицею автономії, схожої з тією, яка раніше існувала в сімейній громаді. "Створює царства і встановлює республіки людина, але община здається такою, що прямо вийшла з рук Всевишнього" 5. У наших містах переповнені будинки, загальна економічна і соціальна нерозбериха нанесла сім'ї і сусідству глибоку рану, але, враховуючи подібні умови, тим більше чудова та живучість, яку вони виявляють; і немає нічого, на що совість епохи була б налагоджена рішучіше, ніж їх оздоровлення. Отже, ці групи є джерелами життя - не лише для індивіда, але і для соціальних інститутів. Вони лише частково оформляються особливими традиціями і більшою мірою виражають деяку загальну природу. Релігія або уряд інших цивілізацій можуть пока-заться нам чужими, але дитяча і сімейна групи повсюдно мають загальний життєвий вигляд, і в них ми завжди можемо почувати себе як вдома. Я вважаю, що тільки через людську природу ми можемо зрозуміти ті почуття і імпульси, які є людськими постільки, поскільки височіють над почуттями і імпульсами тварин, а також і в тому сенсі, що вони властиві людству в цілому, а не якійсь окремій расі або епосі. Сюди включаються, зокрема, співпереживання і незліченні почуття, частиною яких вони є: любов, обурення, честолюбство, марнославство, шанування героїв і почуття соціальної правди і неправды6. 5 D е Т про з q u e v i I I e. Democracy in America. Vol. I. Chap. V. 6 Цих аспектів детальніше розглянуті в книзі автора "Human Nature and the Social Order".
Людська природа в цьому сенсі справедливо рассматри-вается як деякий порівняно незмінний елемент суспільства. Завжди і скрізь люди жадають честі і страшиться осміяння, зважають на громадську думку, піклуються про своє майно і своїх дітей, захоплюються мужністю, великодушністю і успіхом. Твердження, що люди є і були людьми (human), завжди можна прийняти беззастережно. Поза сумнівом вірно, що існують відмінності в расових здібностях, причому настільки величезні, що значна частина людства, можливо, нездатна створити якийсь вищий тип соціальної організації. Але ці відмінності, як і відмінності, між індивідами однієї і тієї ж раси ледве уловимі, залежать від якоїсь неясної розумовою неполноценно-сти, якоїсь нестачі енергії або в'ялості моральної жилки і не припускають несхожість родових імпульсів людської природи. У цьому усі раси дуже схожі. Чим глибше проникаєш в життя дикунів, навіть тих, яких вважають нижчими, тим більше знаходиш у них людського, тим більше схожими на нас вони здаються. Візьмемо, приміром, аборигенів Центральної Австралії, як їх описують Спенсер і Гиллен7: племена, що не мають ніякого певного уряду і культу і що ледве уміють лічити до 5. Вони щедрі по відношенню один до одного, прагнуть до доброчесності, як вони її розуміють, добрі до своїх дітей і людей похилого віку і жодним чином не грубі з жінками. Їх особи, як це видно на фотографіях, абсолютно людські і багато хто з них привабливий. 7 The Native Tribes of Central Australia. Порівняєте також з поглядами Дарвіна і прикладами, що приводяться їм в сьомій главі його "Descent of Man".
А коли ми підходимо до порівняння між різними східцями в розвитку однієї і тієї ж раси, наприклад між нами і тевтонськими племенами часів Цезаря, відмінність полягає не в людській природі і не в здібностях, а в організації, діапазоні і складності стосунків, різноманітному вираженні душевних сил і пристрастей, по суті, таких же, як у нас. Немає кращого доказу цієї родової схожості человече-ской природи, чим та легкість і радість, з якими сучасна людина почуває себе як вдома в літературних творах, що описують найрізноманітніші і віддалені часи, - в поемах Гомера, оповідях про Нибелунгах, єврейських Писаннях, легендах американських індійців, історіях про.. солдатів і моря-ках, про злочинців і бродяг і т. д. Чим проникливіше вивчається який-небудь період людської історії, тим більше виявляється істотна схожість з ним. Повернемося до первинних груп: ідея, яка тут отстаива-ется, полягає в тому, що людська природа не є щось таке, що існує окремо в індивідові, але є групова природа або первинна фаза суспільства, відносна проста і загальна умова соціальної свідомості. З одного боку, це щось більше, ніж простий, природжений інстинкт, хоча він і включається сюди. З іншого боку це щось менше, ніж досконаліший розвиток ідей і почуттів, який обумовлює виникнення інститутів. Саме ця природа розвивається і виражається в подібних простих, безпосередніх групах, які досить схожі в усіх суспільствах,: сім'ї, сусідських групах і ігрових майданчиках. У їх істотній схожості можна виявити емпіричну основу схожих ідей і ощуще-ний в людській свідомості. У них, де б це не було, і зароджується людська природа. Людина не має її від народження; він може набути її лише завдяки товариству; у ізоляції вона приходить в занепад. Якщо ця точка зору і імпонує здоровому глузду, не знаю, чи багато користі принесе її розробка. Вона просто означає застосування до цього питання тієї ідеї, що суспільство і индиви-ды - невід'ємні аспекти якогось одного загального цілого, так що де б ми не виявляли індивідуальний факт, ми можемо відшукати і супутній йому соціальний факт. Якщо в природі осіб є щось універсальне, то йому повинне соответство-вать універсальне і в асоціації осіб. Чим ще може бути людська природа, якщо не опреде-ленной рисою первинних груп? Звичайно, не атрибутом отдельно-го індивіда, - предп&Гюжим, що такі коли-небудь були, - оскільки типові її характеристики, такі, як афектація, честолюбство, марнославство і обурення, незбагненні зовні обще-ства. Далі, якщо її володар - людина, включена в якусь асоціацію, то який рід або рівень асоціації потрібно для її розвитку? Очевидно, це не якась розвинена стадія, оскільки стадії розвитку суспільства скороминущі і різноманітні, тоді як людська натура стійка і універсальна. Коротше кажучи, для її генезису істотне сімейне і сусідське життя, і нічого більшого. Тут, як і всюди при вивченні суспільства, ми повинні навчитися бачити людство через призму швидше за деяких психічних целостностей, ніж штучного відособлення. Ми повинні бачити і відчувати громадське життя сім'ї і локальних груп як безпосередні факти, а не комбінації чогось ще. І можливо, ми зробимо це якнайкраще, викликавши в пам'яті свій власний досвід і розповсюдивши його на співчутливе спостереження інших. Що означають в нашому житті сім'я і товариство, що нам відомо про почуття "ми" (we - feeling)? Думки такого роду можуть допомогти нам набути конкрет-ное уявлення про цю первинну групову природу, нащадком якої є усе соціальне.
|
