Мілетська школа перша філософська школа античності.

Софісти і їх роль в античній культурі

Першими повернення проблематики від пізнання природи (космосу) в напрямі людини (мікрокосму) та релігій її буття здійснили софісти – платні вчителі мудрості. Нагромаджене у філософії знання вони пустили у практику, почавши вчити риторики, мистецтва аргументації та доведення виправданості власної позиції. Їх більше цікавило саме це, а не пошук істини, але вони сприяли поширенню знань і поглибленню людських уявлень про суспільство, державу, людську доброчесність. Людина є необыкновенным существом, способным отказать всему в праве существовать. Тем самым он приобретает значение решающей онтологической меры: его признанием нечто удостоверяется в своем бытии или, напротив, отвергается. "Человек есть мера всего сущего" – в этом тезисе точно и исчерпывающе выразилась новая позиция мышления. Провозгласить этот тезис и вместе с ним навсегда войти в историю мысли выпало родоначальнику софистики Протагору (480 – 410 л до Р. Х). Протагор первым установил три грамматических рода (мужской, женский и средний) и различил разные виды глаголов, это было встречено насмешками, как нелепое умствование. Только в исторической ретроспективе стало ясном, что тем самым Протагор закладывал основы грамматики – науки о правилах речи. Исследование языка и становление науки о нем стало одним из важнейших достижений софистики, сыгравших огромную роль в истории человеческой мысли. Протагор прославился как учитель красноречия, за обучение которому первым стал взимать плату. Антифонт (V в. до Р.Х.) прославился как утешитель людей в их горестях. Философию он определял как искусство беспечальной жизни и говорил: "Люди страдают больше, когда можно было бы меньше страдать, и испытывают меньше удовольствий, когда можно было бы больше наслаждаться, и чувствуют себя несчастными, когда можно не быть таковыми". Софист Продик внес особый вклад в изучение языка. Он подчеркивал, что мы не способны верно мыслить и говорить, если не установили точных значений слов, которыми пользуемся. Многие слова близки по смыслу, причем нередко до такой степени, что выглядят разными названиями одного и того же явления. Например: храбрость, смелость, отвага, мужество. Продик прославился тем, что тщательно и скрупулезно определял смысловые оттенки близких по значению слов. Благодаря этому речь приобретала точность и строгость, значительно расширялись ее выразительные возможности и повышался интеллектуальный потенциал. Софистика превратила образование и воспитание в самостоятельную задачу, требующую специальных усилий. Она показала, что для становления человеческого ума и нравственности недостаточно естественного течения самой жизни. Каждый должен прилагать целенаправленные усилия к формированию своей личности, нравственных и интеллектуальных качеств. Она не только выдвинула цель формирования личности, но также предложила конкретные пути и способы ее достижения. В лице софистики появилась первая сознательно разработанная практика ("тэхне", искусство) целенаправленного морального и интеллектуального воспитания. Можно сказать, что софисты учредили сам институт образования, который с тех пор становится неотъемлемым элементом культурной жизни. Утверждение может показаться слишком сильным, но ретроспектива последовавшего развития античной, а затем и европейской культуры, дает на это право.

Мілетська школа перша філософська школа античності.

Першим філософом Стародавньої Греції, за загальним визнанням, був Фалес із Мілета. Він також був першим представником Мілетської школи. Його філософія дійшла до нас в двох положеннях: все виникло з води і все має душу. Філософом його називають не лише тому, що мислитель висунув думку про першопочаток світу, а насамперед тому, що він почав обґрунтовувати, доводити, посилаючись на те, що без води немає життя, що агрегатні стани води вичерпують можливі стани природної речовини. Друга теза засвідчує, що Фалес замислювався і над причинами змін та рухів, що відбуваються у природі, і шукав такі причини у внутрішній природі речей. Учень Фалеса – Анаксімандр (610-546рр до Р.Х.), стверджував, що “архе” саме по собі не схоже ні на що; це – “апейрон” невизначене та безмежне. Думка Анаксімена була проникливою, але вона не могла задовольнити людей того часу через неможливість пересвідчитись у реальному існуванні “апейрона”. Третій представник мілетської школи Анаксімен (585-525рр до Р.Х.) синтезував ідеї своїх учителів: початок буття має бути досить невизначений, але доступний для сприйняття, необхідний для життя і рухливий. На думку Анаксімена, саме таким є повітря, яке він і визначив як першопочаток усього. Діячі мілетської школи висловлювали продуктивні ідеї і у сфері інших питань, наприклад Фалес був видатним математиком та астрономом. І все ж головний їх здобуток - розроблення ідей про світобудову, таке розроблення, що виявляє рух людської думки від конкретного через абстрактне до поглибленого усвідомлення реальності.