РОЗДІЛ І.

ВСТУП

У наш час, коли весь світ став «глобальним селом», надзвичайно велику роль у формуванні світогляду конкретної людини зокрема та громадської думки взагалі відіграє спілкування сильних світу цього з масою. І не важливо, чи це безпосереднє спілкування на мітингах або зустрічах, чи це опосередковане спілкування через засоби масової комунікації, - у будь-якому разі, для переконання аудиторії публічна особа повинна уміти оволодівати її увагою, а для цього необхідно знати хоча б ази риторики. Саме тому дослідження політичного красномовства має велике теоретичне і практичне значення для тих, хто прагне керувати людьми.

Предметом дослідження є риторичні прийоми мовлення у промовах українських політиків.

Об’єктом дослідження стали політичні ток-шоу на українському телебаченні. Задля їх дослідження та аналізу були використані наукові праці з риторики, що торкаються найрізноманітніших аспектів красномовства: розглядають її витоки та історичний розвиток, її види та сфери застосування, будову ораторських творів та процес їх підготовки.

Мета дослідження: дослідити засоби переконання, які виникли в процесі розвитку цивілізації; встановити, які риторичні прийоми набувають визначальної ролі у агітаційних промовах сучасних політиків.

Задля досягнення поставлених цілей нам необхідно буде розв’язати наступні завдання:

• Розглянути передумови виникнення ораторського мистецтва та його роль у різних історичних реаліях.

• Розглянути різноманітні риторичні прийоми, які використовуються у публічних промовах.

• Дослідити прагматичний аспект політичних виступів.

• Виявити основні тенденції у використанні засобів красномовства українськими політиками.

Основою актуальності роботи є те, що питання прихильності українців до того чи іншого політика останнім часом визначається не доцільністю та мудрістю їхніх передвиборчих програм, а тільки тим, як добре політик може подати себе. Таким чином риторичні здібності набувають вирішального значення у виборчій стратегії політика.

Практична значущість дослідження визначається тим, що знання про правильність і переконливість мовлення, а також уміння застосовувати їх на практиці можуть стати у пригоді не тільки політикам під час публічних виступів, а й журналістам як представникам професії, чиїм основним обов’язком є вплив на свідомість мас. Ця робота допоможе навчитися правильно викладати свої думки і уникати помилок, які можуть призвести до неправильного розуміння виступу.

Теоретична значущість полягає у тому, що це одна із перших наукових робіт, у якій комплексно розглянуто питання політичного красномовства на матеріалі виступів українських політиків, що дасть змогу використовувати її для подальших досліджень у цьому напрямі.

На даному етапі розвитку вітчизняної риторичної науки, на жаль, приділяється дуже мало уваги її окремим розділам, у тому числі і політичній риториці. Найбільш ґрунтовною роботою з політичного красномовства є «Политическая риторика» Г.Г. Хазагерова.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У Вступі аргументується актуальність обраної теми, наводяться факти, що обумовлюють практичну та теоретичну значущість дослідження. Також у цій частині курсової сформовано мету й завдання дослідження.

У Розділі І «Політичне красномовство як розділ риторики» розглядається історія виникнення ораторського мистецтва та його наступний поділ на сфери, серед яких виокремилося політичне красномовство, становлення останнього, а також деякі елементи творів, що належать до жанрів політичної риторики, і методи переконання, аналізується істинний посил, що закладається політиком у його промову.

У Розділі ІІ «Особливості ведення дискусії у телепередачах «Свобода слова», «Велика політика» та «Шустер live»» міститься аналіз виступів найвидніших політичних діячів: Юлії Тимошенко, Арсенія Яценюка та Олександра Єфремова. Розглядаються риторичні прийоми та помилки у їх мовленні, дається характеристика і оцінка їх ораторським здібностям, а також наводяться відмінності у вживанні тих чи інших засобів мовлення на різних ток-шоу.

У Загальних висновках дається оцінка виконання поставлених завдань дослідження, зазначених у вступі. Також вказуються результати дослідження.

Список використаної літератури складається 40 найменувань.

РОЗДІЛ І.