Мимовільна і довільна пам'ять

Види пам'яті залежно від характеру мети діяльності поділяють на мимовільну і довільну.

Мимовільна пам'ять здійснюється без мети, без вольового зусилля запам'ятати і відтворити. Вона завжди є наслідком певної практичної діяльності людини, тому її результативність визначається способом організації цієї діяльності (наприклад, в ігровій формі вивчати моря, океани, протоки тощо).

Мимовільна пам'ять починає працювати тоді, коли людина намагається, наприклад, зрозуміти матеріал, і через певний проміжок часу він запам'ятовується, в ньому визначаються внутрішні і зовнішні зв'язки. Цю особливість мимовільної пам'яті з успіхом використовують в усіх методах активного навчання.

Довільна пам'ять передбачає наявність чітко визначеної мети щось запам'ятати, відтворити, пригадати. Головним знаряддям цієї пам'яті є мова: людина використовує слово як само інструкцію для запам'ятовування та відтворення. Розвиток довільної логічної пам'яті вимагає не тільки накопичення знань, а й оволодіння певною системою розумових операцій.

Процеси запам'ятовування і відтворення є спеціальними мнемічні діями, які виконують за допомогою мнемічних операцій, а саме: включення матеріалу в систему досвіду індивіда; пошуку і виділення способу організації матеріалу для його наступного відтворення; створення одиниць відтворення на основі встановлення просторово-часових зв'язків між елементами матеріалу тощо. Результатом стає мнемічний образ, який допомагає у підготовці до діяльності в майбутньому. Критерієм розвиненої довільної пам'яті є міра усвідомлення індивідом мети і змісту запам'ятовування та відтворення.

Мимовільна і довільна пам'ять - це два послідовні етапи розвитку пам'яті. Мимовільна пам'ять генетично є першим видом пам'яті, вона без спеціальних зусиль збагачує наш досвід. Довільна пам'ять дає людині змогу керувати своєю пам'яттю.

 

11. Проблема класифікації пам’яті за часовими харак-ми Пам’ять за тривалістю закріплення і збереження матеріалу поділяють на короткочасну (оперативну) й довгочасну. Короткочасна пам’ять характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням і коротким строком зберігання. Вона часто обслуговує окремі елементи складної діяльності й тому її значення може змінюватися; у житті й діяльності людини виникають ситуації, коли пам’ятати тривалий час зовсім немає потреби. У цих випадках короткочасна пам’ять є цілком виправданою. Виділяють також оперативну пам’ять – запам’ятовування, збереження і відтворення інформації в міру потреби в досягненні мети конкретної діяльності або окремих операцій. Після виконання діяльності матеріал пам’яті має зразу ж забуватися, інакше він може негативно вплинути на наступні операції. Довгочасна пам’ять базується на довгостроковій функції пам’яті, характеризується тривалим зберіганням і наступним використанням інформації в діяльності людини. Умови тривалого зберігання інформації вимагають певного часу для переробки й консолідації матеріалу, твердого запам’ятовування, багароразового й варіативного повторення, відтворення й використання при виконанні аналогічних завдань. Готовність до використання матеріалу пам’яті в майбутньому вимагає і більш тривалих повторень мнемічних дій щодо його зберігання. Оперативний, короткочасний і довгочасний різновиди пам’яті пов’язані між собою, що зумовлюється як змістом запам’ятовуваного, так і цілями й засобами діяльності, в яку включається процеси пам’яті. Вони існують окремо, паралельно. Засвоєна інформація може переходити з одного виду пам’яті в інший, більш тривалий, але при цьому необхідна додаткова її обробка: глибше усвідомлення, погодження з досвідом, порівняння, переструктурування, перекодування, переведення в словесно-логічну пам’ять. Внаслідок перетворень пам’ять набуває більш узагальненого і опосередкованого характеру, стає підготовленішою для тривалого зберігання і довільного застосування.

 

12) Дослідження короткочасної памяті

Лурія методика дослідження короткочасної пам'яті

(Лурія А.Р., 1973). Експериментально-психологічна методика, спрямована на дослідження впливів побічної (интерферирующей) діяльності на утримання запам'ятався матеріалу. Вивчає ретроактивності і проактивний інтерференцію, що виникають у зв'язку з гомогенною (заучування іншого матеріалу) і гетерогенної (виконання рахункових операцій, малювання) діяльністю в інтервалах мнестической проби. 1. Вимірювання обсягу короткочасної пам'яті. 2. Визначення тривалості збереження в короткочасній пам'яті матеріалу, різного за характером і модальності. 3. З'ясування механізмів забування в короткочасній пам'яті: є воно результатом слабкості слідів або результатом гальмуючого впливу на утримання слідів якої-небудь побічної діяльності (ретроактивное гальмування). 4. Вивчення можливих перетворень інформації в короткочасній пам'яті.

3.1. Вимірювання обсягу короткочасної пам'яті.

Для вимірювання обсягу короткочасної пам'яті можуть використовуватися різні методи. До їх числа відноситься класичний метод, запропонований Джекобсом, метод часткового відтворення Дж. Сперлінга, метод визначення відсутнього елемента Бушке і деякі інші.

3.1.1.Метод вимірювання об'єму короткочасної пам'яті Джекоб а. Обсяг короткочасної пам'яті вимірюється числом одиниць, яке може бути правильно відтворено в заданому порядку після одного пред'явлення. В якості стимульного матеріалу для вимірювання об'єму короткочасної пам'яті можуть бути використані літери, цифри, склади, слова, картини, предмети і т.п. Випробуваному пред'являють (зорово або на слух) по одному ряду стимулів поступово наростаючою довжини, і встановлюють максимальну кількість окремих членів ряду, при якому випробовуваний ще в змозі безпомилково відтворити весь ряд. Зазвичай застосовують ряди з 4 - 12 стимулів.

 

13. Загальна характ-ка, проблеми розвитку та тренування пам’яті Образи предметів і явищ, що виникають в процесі відчуття, сприймання, а також пов'язані з ними думки, емоції, дії не зникають безслідно, а фіксуються і зберігаються в мозку людини за допомогою пам'яті. Пам'ять – це психічний процес, який відображає досвід людини шляхом запам'ятовування, зберігання та наступного відтворення. Пам'ять є необхідною умовою психічного розвитку людини, адже завдяки їй відбувається становлення особистісної ідентичності, усвідомлюється її єдність та цілісність, а людина набуває потрібні для діяльності знання, вміння та навички. Залежно від змісту матеріалу пам'ять поділяють на рухову, емоційну, образну та словесно-логічну. Залежно від характеру мети діяльності розрізняють мимовільну і довільну пам'ять. Залежно від часу закріплення і зберігання матеріалу пам'ять поділяють на сенсорну, короткочасну і тривалу. Пам'ять також є складною системою процесів, що здійснюють повний цикл перетворень інформації суб'єктом: запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування. Проблеми розвитку. Вияви пам’яті простежуються в дитини з народження, про що свідчить можливість вироблення умовних рефлексів. Активний спосіб життя, ходіння, засвоєння мови в ранньому дитинстві розширює можливості пізнавальної діяльності, сприяє розвиткові словесно-логічної пам’яті. Пам’ять набуває більшої стійкості й міцності, тривалішим стає зберігання запам’ятованого. В цей час ще домінує мимовільна пам’ять, однак уже з’являється довільне запам’ятовування. Важливим етапом розвитку пам’яті є дошкільне дитинство. Воно характеризується інтенсивним розвитком мимовільної пам’яті, чому значною мірою сприяє ігрова діяльність. Розвиток доцільної діяльності й мови поступово призводить до виникнення і початкового формування довільної пам’яті. Це – головне надбання дошкільного віку, що відкриває шлях до навчальної діяльності в школі. У молодших школярів розвиваються всі види пам’яті. Але особливо формується словесно-логічна пам’ять як умова й результат успіхів у навчанні. На перший план виступає довільна пам’ять, до якої висуваються певні вимоги, але вона в дітей ще достатньо не сформована. Нагальною потребою для них є засвоєння прийомів логічного запам’ятовування. Подальший розвиток мимовільної і довільної пам’яті відбувається у підлітків у процесі оволодіння більш складною системою знань. Загальне оволодіння певними вміннями сприяє продуктивності логічної пам’яті, особливо абстрактно-логічної й довільної. Розвиток абстрактно-логічної пам’яті має свою специфіку в старших школярів. Навчальні предмети, які вони вивчають, включають теорію науки. У період пізньої юності загальний розвиток пам’яті відбувається в тісній взаємодії з мисленням, досягаючи максимальних значень. Першою умовою нових досягнень є подальша інтелектуалізація процесів пам’яті, що сприяє інтенсивнішому розвиткові мислення. У зрілому віці розвиток пам’яті тісно пов’язаний з професійною діяльністю, спочатку з практичним засвоєнням знань та вмінь, яких потребує виконання обов’язків, а потім фаховим зростанням, творчим розв’язанням виробничих питань, удосконаленням праці тощо. У похилому віці продуктивність пам’яті дещо знижується. Проте посилення мотивації у виробничій діяльності й наявність значного досвіду компенсують потреби в даних пам’яті для продуктивної праці. Тренування пам’яті. Удосконалення пам’яті вимагає постійних тренувань. Регулярна й напружена робота пам’яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам’яті. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повторенням одного й того самого. Тренуючи пам’ять, кожного разу потрібно виявляти наполегливість, волю та впевненість, постійно домагатись поліпшення результатів запам’ятовування. Не треба надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню пам’яті дуже шкодять перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту. Важливою умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил. Запам’ятовувати треба в доброму настрої й на „свіжу голову”, коли ще не настала втома. Під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом. Слід оробляти інформацію для запам’ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації, виділяючи опорні сигнали.

 

14. Динаміка вікових змін пам’яті. Розвиток пам’яті має свої особливості в онтогенезі – це простежується на основних вікових етапах: 1.Етап немовляти (до 1 року): -у 2 місяці дитина пізнає матір; - у 6 місяців це (пізнавання) поширюється на різні предмети; - у 8 місяців з’являється образна пам’ять 2. Етап раннього дитинства (від 1 до 3 років): -починається розвиток довільної пам’яті, хоча домінує ще мимовільна пам»ять; -закладаються елементи словесно-логічної пам’яті; 3. Дошкільне дитинство (від 3 до 6-7 років): - активне включення в ігрову діяльність сприяє інтенсивному подальшому розвитку мимовільної пам’яті, але з розвитком мови починає активно розвиватися довільна пам’ять. Це одне і з головних надбань дошкільного віку. Це є умовою підготовки дитини до школи. 4. Молодший шкільний вік (від 6-7 років до 10-17 років): - інтенсивно формується словесно-логічна пам’ять (як результат і умова успіхів у навчанні); 5. Підлітковий вік (від 10-11 років до 13-14 років): - спостерігається перехід від конкретно-логічно до абстрактно-логічної пам’яті; 6. Юнацький вік (від 15 до 17 років): -розвиток пам’яті пов’язаний із навчально-професійною діяльністю; - пам’ять тісно пов’язана з мисленням; -важливе значення відіграє самостійна робота з книгами та словниками 7. Зрілий вік (від 22 до 60 років): -пам’ять пов’язана з професійною діяльністю; - пам’ять пов’язана з практичним виконанням завдань; 8. Похилий вік (55-60 років – до смерті): - продуктивність пам’яті дещо знижується, але посилення мотивації до діяльності та наявність значного досвіду компенсує цю проблему