Методичні рекомендації щодо підготовки до практичного заняття. 1. Відповідаючи на перше питання плану слід підкреслити, що усне мовлення є актом безпосереднього мовного спілкування

1. Відповідаючи на перше питання плану слід підкреслити, що усне мовлення є актом безпосереднього мовного спілкування. Однією з найхарактерніших рис сьогодення є посилення уваги до культури усного професійного мовлення. Висуваються вимоги щодо дотримання правил літературної вимови, стилістичних особливостей усної форми професійного спілкування, рівня особистісної культури. Варто також зауважити, що усне мовлення має низку особливостей:

– орієнтоване на безпосереднє сприйняття, мовці мають можливість виражати в мовному повідомленні те, що вони хочуть повідомити один одному.

– усне мовлення найчастіше відбувається у формі діалогу, а одиницею мовлення є діалогічна єдність, яка складається із запитання та відповіді на запитання;

– миттєве, спонтанне, не зберігається в просторі й обмежене в часі, за винятком тих моментів, коли процес спілкування записують на магнітну плівку;

– форма висловлення другорядна, тоді як основна увага зосереджується на змісті мовленнєвого повідомлення;

– надлишкова інформація, яка міститься в інтонації, жестах, міміці, паузах, а насамперед – в обставинах живого спілкування мовців;

– має місце деяка недбалість у граматичному оформленні (мовці часто вдаються до готових синтаксичних конструкцій, типових мовних зворотів).

2. Відповідь на це питання слід почати з того, що форми усного спілкування можуть бути індивідуальні й колективні. Серед індивідуальних форм превалюють ділова бесіда та розмова по телефону. До колективних форм спілкування належать: нарада, збори, конференція, переговори, презентація тощо.

Поняття «ділова бесіда» є досить широким: його використовують на позначення як простої ділової розмови зацікавлених осіб, так і усного контакту між партнерами, пов’язаними діловими відносинами. Це найбільш прийнятна, а досить часто єдина можливість переконати співрозмовника в правильності своєї позиції, необхідності її підтримати. Залежно від змісту ділові бесіди можуть виконувати різні функції: обмін інформацією; формування перспективних заходів; контроль і координацію певних дій; взаємне спілкування під час вирішення актуальних проблем; підтримку ділових контактів на різних рівнях; пошук, висунення нових ідей; стимулювання дій у новому напрямку; розв’язання етичних проблем, що виникли під час спілкування.

Розрізняють такі види ділових бесід:

1) бесіда, під час якої роботодавець оцінює претендента на посаду. Має характер інтерв’ю, основна мета якого оцінити ділові якості кандидата.

2) бесіда при звільненні з роботи. Існує два різновиди такої бесіди: ситуація незапланованого звільнення співробітника за власним бажанням та ситуація, коли співробітника необхідно звільнити чи скоротити.

3) проблемні та дисциплінарні бесіди. Такі бесіди проводяться в разі виявлення недоліків у роботі співробітника, а також з метою критичної оцінки його діяльності або з приводу фактів порушення трудової дисципліни.

Аспектами ділової бесіди є такі:

– взаємне спілкування працівників з однієї ділової сфери;

– спільний пошук, висування пропозицій та оперативне розроблення робочих ідей та задумів;

– контроль та координація ділових заходів, які вже були розпочаті;

– підтримання ділових контактів;

– стимулювання ділової активності.

Основні етапи ділової бесіди: початок бесіди, інформування партнерів, аргументація пропонованих пропозицій, прийняття рішень, завершення бесіди.

3. Відповідь на це питання плану слід розпочати з того, що психологічними особливостями ділової бесіди є елементи, пов’язані з особистістю її учасників: характер, темперамент, настрій, уміння, навички, тобто всі ті чинники, що лежать в контексті ділової бесіди або супроводжує її на невербальному рівні кожного учасника.

Максимально складним для багатьох учасників ділової бесіди є її початок. Майже завжди виникає запитання «з чого почати?», «які слова є найбільш вдалими?». Помилкою буде оминути цей етап ділової бесіди, адже саме на початку партнери виконують кілька важливих завдань: 1) установлюють контакт із співрозмовником; 2) створюють сприятливі умови, доброзичливу атмосферу для партнера; 3) зацікавлюють співрозмовника.

На особливу увагу заслуговують проблемні бесіди. Керівник повинен заздалегідь з’ясувати для себе мету, результати, засоби та методи розв’язання проблеми, намагаючись зробити так, щоб у процесі бесіди підлеглий сприйняв позицію керівництва. Щоб така бесіда була конструктивною, необхідно дотримуватися правил:

1) одержати необхідні відомості про співробітника та його роботу;

2) побудувати бесіду, дотримуючись такого порядку повідомлення інформації: повідомлення з позитивною інформацією про діяльність підлеглого; повідомлення критичного характеру; повідомлення схвально-повчального характеру;

3) бути максимально конкретним, уникати нечітких висловлювань на кшталт «Ви зробили не те, що потрібно»;

4) критикувати виконання завдання, а не особистість.

Під час ділової бесіди забороняється перебивати партнера; негативно оцінювати його особистість; підкреслювати відмінності між ним та вами; різко збільшувати темп мовлення; уникати просторової близькості та не дивитися на партнера.

4. В українській мові на відміну від російської існує кличний відмінок, який не відповідає на питання, але іменники в цьому відмінку означають звертання до особи, предмета, явища тощо.

У кличному відмінку іменники твердої групи мають форму типу Василино, колего, сину, Петре, Іване. Іменники м’якої групи мають форму типу Насте, Маріє, адвокате, прокуроре, лікарю, вчителю.

Імена по батькові жіночого роду мають у кличному відмінку закінчення -о, імена по батькові чоловічого роду – закінчення -у: Ірино Петрівно, Надіє Михайлівно, Степане Івановичу, Петре Васильовичу.

У звертаннях, що складаються із загального слова та власного імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: пане Олексію, друже Михайле, тітко Надіє.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, у кличному відмінку ставиться загальна назва, а прізвище виступає або у формі називного відмінка: пане Семенов, добродійко Хомчук, лікарю Петренко або деякі прізвища можуть ставитися в кличному відмінку: пане Коваліве, добродію Семенове, добродію Осико.

Якщо звертання складається із двох загальних назв, кличну форму обов’язково має перше слово, а друге може виступати у формі як називного, так і кличного відмінка: добродію секретар (секретарю), пане офіцере (офіцер).