Малюнок 36 Людина, яку я люблю

М.: Це Бог. Потрібно ще дописати - «який на небі».

П.: І «який мене любить».

М.: Так, як і усіх тут присутніх.

П.: З боків - це хто?

М.: Архангели.

П.: А чому в жіночому обличчі? Може, це бабуся і ви?

М.: Може бути, звичайно. Але ж і про Бога можна сказати, що він в жіночому обличчі. А це може бути будь-хто із нас.

П.: Бабуся теж вірить у Бога?

М.: Вірить, але її віра трохи інша, вона дещо розчарована, навіть своїми дітьми. Тому якщо хтось говорить, то вона скептично: «Так, так, важи. Оце та Бог поміг!». Я не люблю, коли вона так говорить.

П.: А дітьми - то це вашою мамою?

М.: В неї багато дітей. Вона розчарувалася в Богові вперше, коли вбили її сина, застрелили з мисливської рушниці.

П.: Чи не заважає вам відсутність власної активності? Що хтось доленосний за вас вирішить, визначить сферу вашої активності? Хтось зрозуміє і виправдає будь-які вияви вашої поведінки.

М.: Напевне, це сприяє моїй активності, а іноді заважає. Коли я чогось прошу у Бога, то я завжди отримую.

П.: Сприяє, але чомусь вам не вистачає цього? Ми відчуваємо, що ви як заморожена у своїх діях, ініціативності.

М.: Але ж це не через віру.

П.: Як тоді це узгоджується з любов’ю до вашого хлопця?

М.: Він нормально до цього ставиться.

П.: Так. Але щодо теми «Людина, яку я люблю», то не хлопець сюди потрапляє, а якась вища сила, невловима, невидима.

М.: Я не зрозуміла...

П.: І хлопцеві потрібно б сказати: «Я тебе люблю, але не так, як Бога. Ти сильна людина, але не наскільки, як Бог. Він всемогутній, а ти відносно сильний. У Бога я вірю безроздільно, а в тебе вірю відносно, бо в мене є певна частина сумнівів. Бог мене ніколи не покине, а ти можеш покинути, при цьому я свого ставлення до тебе не зміню. У Бога я вірю як в саму себе, а в тебе я так сильно не вірю». Я могла б це продовжувати. Як ви думаєте, як би він на це все реагував? Чи то б йому сподобалося, що хтось має великі переваги у владі над вами, вашою душею, вашими помислами, порухами душі? «Я як морозильна камера, а Бог несе тепло, сонце, промені». Як би хлопець це сприйняв, і яка ваша власна реакція на те, що я говрю?

М.: Він би замислився. Але я б ніколи в житті до нього не звернулася з таким текстом.

П.: Це зрозуміло, бо вам це і в голову не приходило.

М.: Бог – це зовсім інша інстанція, і порівнювати її з людьми…

П.: А чого ж не порівнювати? Ви себе порівнюєте, ангелом малюєте себе (мал.10).

М.: То вже неіснування. Якщо смерть, то вже ангел.

П.: Але ж у нас є з крильцями і то вже існування (мал.18).

Член групи: Можливо, Бог любить нас безумовно, незважаючи на наші недоліки, а тато і мама постійно вимагають якихось досягнень.

П.: Ви пояснюєте, чому у Марині з’явився образ Бога - бо їй не вистачає такого батька, матері. Бог - це заміщення батьків, зокрема батька як такого. Якщо чогось не вистачає в сім’ї, то звичайно, легко вдатися до вищої сили, яка буде за ручку вести, як батьки.

М.: Так. Іноді я думаю так само.

П.: Ви стверджували, що крильця - ангельські («Як мене бачать люди»).

М.: Мені про це говорить хлопець, і на мене це велику відповідальність покладає, мені це не дуже подобається. Я – жива людина, і це зовсім інше, ніж ангел.

П.: Але ж то ваш спосіб - добудовувати «ангельску» частину? То чому ви забороняєте людям бачити те, що ви робите? Ви не помічаєте, якими способами добудовуєте ідеалізоване «Я». Бо це – від реальних батьків, а це (мал.18) - від батька-Бога.

М.: Так, може бути. Це - ідеальне, і значить, що його в реальному світі не існує (мал.31).

П.: Це ж ви - ідеальна, то чому ви є і вас у світі немає?

М.: Ідеальних людей взагалі не буває.

П.: Тут зображена не ідеальна людина, а ваше ідеальне «Я». То ваші прагнення, наміри, реальні магістральні лінії, до яких ви ідете. А ми показуємо, що реальний шлях, який ви вибрали – це шлях ілюзорної високості, святості, яка дозволяє вам добудовувати «ангельські крильця» та відокремитися від того, що дали батьки, від їх скепсису, «підрізування». І є ваші фрази, які ви звертаєте до батьків. Ви говорите, що в них є потенціал росту. І якщо вас уже хтось бачить з крильцями, то знову це не влаштовує, бо в реальності ви себе відчуваєте іншою. І тут замикається коло, бо «на мене накладають велику відповідальність «ангельські крильця». Ось пояснення вашої пасивності: «я хочу зберегти ідеалізований образ, і я боюся зробити порухи активності, бо вони кожного разу з боку батька чи матері критикувалися, «приземлялося» - вони казали: «ти – нерозмна». І такий фатум. І тоді залишається пасивність з внутрішньою агресією, як протест проти такої ситуації.

М.: Так і є, я повністю погоджуюся.

П.: Якщо є такий ідеал людини, яку я люблю (Бог), то зрозуміло, що важко любити реальну людину. І тоді не дуже хочеться їй говорити: «Я тебе люблю», бо це - святе, недоторкане, адже «бережи вуста свої, щоб зберегти душу свою». Бо якщо так говорити іншій людині, то це може видаватися як зрада Богові, і острах, тривога, що не буде бажаного сприяння, бо це почуття - єдине, неповторне, нероздільне і неперевершене.

М.: Я б розділила кохання до свого хлопця і Бога.

П.: Отже, є щось недоторкане, що тільки до Бога відноситься.

М.: Так.

П.: То якщо «люблю» відноситься лише сюди, до Бога, то «люблю» до вас ви приймати тільки у вигляді такої святості. В реальності швидше кохання повинно бути, а не любов.

М.: Так.

П.: Тоді ви відсікаєте певний аспект позитивного до себе ставлення. Ви його бажаєте, але якщо воно буде, то ви буде піддавати його сумніву, бо справжнє позитивне ставлення може бути лише від цієї вищої сили. Реальність бачиться вами з «мишиним», «заячим» відтінком, що створює певні труднощі. Є потреба повернутися до мал. 3, «Моя душа», бо «я люблю» стосується душі. І нехай для вас є ідеальне, але з сексуальним партнером - платонічне кохання, бо є логіка: «моя душа належить лише цьому образу (мал.13)». А хлопцеві належить пінгвін. «Я в реальній дійсності роблю щось подібне до того, що робить Бог - тримаю весь світ» (мал.3).

М.: Тому і обрізаний малюнок, я його зумисно обрізала.

П.: Бо є щось доступне лише Богові, і розтопити вашу душу може лише він.

М.: Так.

П.: Але ж «морозильна камера» - це едіпова залежність від батьків, яка сформувалася під впливом чуттєвої залежності від них. Тут показано, що інтимний партнер - як платонічний, бо нижня частина тулуба символізує інтимний аспект. А ми говорили, що ви шукаєте партнера, який зміг би розтопити айсберг. Але таким партнером може бути лише Бог. І тому таке відчуття материнства до чужої дитини, бо „я як Богом послана мати”. Біологічна частина відчужується по відношенню до власних батьків. Відбувається перенесення, і ми говорили, що та жінка - кума, відчула б, що ваша любов до її дитина трохи більша, аніж треба. Ваша логіка: «Справжньою, вищепосланою матір’ю є я. А біологічна мати - це ще не мати, бо я в цьому переконалася на власному досвіді».