Методичні рекомендації та практичні завдання. 1. Аналізуючи перше питання, необхідно, перш за все, з'ясувати зміст словосполучення «етнонаціональні спільності»1. Аналізуючи перше питання, необхідно, перш за все, з'ясувати зміст словосполучення «етнонаціональні спільності», в якому гармонійно переплетені, як етнічні так і національні засади наявних в кожній державі соціальних утворень в перехідний період націотворення. Для глибшого з'ясування змісту поняття «етнонаціональні спільності» радимо зробити порівняльний аналіз вихідних його категорій: «етнос» і «нація». Звернувши при цьому увагу на те, що до сьогодні тлумачення цих понять неоднакове: одні їх ототожнюють, інші ж - розрізняють. На основі наведених нижче визначень радимо зробити свої висновки. Етнос - сталий колектив людей, який склався в результаті природного розвитку на основі специфічних стереотипів свідомості у поведінки. Етнос існус як стійка система, що протиставляє себе усім іншим аналогічним колективам людей за принципом «ми - не ми». «свої – чужі» і т.ін. Нація - етносоціальна (не завжди кровнородина) спільність зі сформованою усталеною самосвідомістю своєю ідентичностю (спільність історичної долі, психології й характеру, прихильність національним матеріальним і духовний цінностям, національній символіці, національно-екологічні почуття), а також (головним чином на етапі формування) теріторіально-мовною та економічною єдністю, яка в подальшому під впливом інтеграційних та міграційних процесів виявляє себе неоднозначно, нерідко своє визначальне значення, хоча аж ніяк не зникає. При з'ясуванні сутності понять «етнос» і «нація» радимо скористатися наведеними вище визначеннями, оскільки в них відсутня категоричність та єдиноправильність, а це надає додаткові можливості для розгортання дискусій на семінарських заняттях, повнішому з'ясуванню місця і ролі етнонаціональних спільностей як суб'єктів і об'єктів політики і, в решті-решт, відповісти на питання: чому за радянської доби національні спільності переважно розглядалися як об'єкти політики, недооцінювалося значення їх як суб'єктів політичних відносин. Позаяк кожному типу соціоцивілізаційної еволюції людини (у даному випадку - етносу і нації) притаманні свої специфічні властивості (ознаки), проведіть їх аналіз і самостійно зробіть висновки. Наскільки правомірним є твердження вітчизняних політологів про те, що нація - це не завжди етнос. Проведений вище аналіз відкриває добрі перспективи для визначення місця і ролі етнічного і національного фактору в сучасних політичних процесах.
2. Розглядаючи друге питання, слід з'ясувати, як процес політизації впливає на поглиблення етнонаціональних відносин в Україні. Оскільки етнонаціональні відносини презентують достатньо складну сферу суспільного буття, рекомендуємо розпочати вивчення цього питання з розкриття структури міжнаціональних відносин, їх ідеологічних засад (націоналізму та інтернаціоналізму) і основоположних політичних принципів (національної єдності і взаємо довір’я між націями). Позаяк у руслі з'ясування сутності міжнаціональних взаємин знаходяться питання, пов'язані з вирішенням політичних проблем, таких як: здобуття незалежності, національного самовизначення, вибір державно-правових форм об'єднання, рівність прав націй, створення умов для вільного розвитку мов і культур, поєднання національних та інтернаціональних завдань і т.ін., радимо розкрити їх зміст і визначити найбільш оптимальні шляхи їх розв'язання.
3. Вивчення сутності етнонацональної політики і практики втілення її в життя в сучасній Україні рекомендуємо розпочати із з'ясування особливостей національного розвитку. Серед них чи найважливішою є багатовікова залежність українців від сусідніх держав, результати якої і сьогодні продовжують справляти негативний вплив на процес націотворення. Глибше з'ясувати зміст цієї особливості рекомендуємо через розкриття таких деструктивних явищ у сучасному політичному жигті як: русифікація етнічних українців, деформація їх національної свідомості, комплекс меншовартості, неприродний, однак наявно існуючий політико-ідеологічний поділ українців на східняків і західників, тощо. Розробка науково обґрунтованої етнонаціональної політики передбачає також і врахування як позитивних рис українців (волелюбність, демократизм, розвинене почуття приватної власності і т.ін.), так і негативних (індивідуалізм, надмірна терпимість, тощо). Рекомендуємо провести аналіз цих рис, оскільки він дає можливість краще зрозуміти національний характер українців, їх політичну поведінку не тільки в часи відсутності незалежної держави, але і сьогодні, особливо в періоди політичної кризи. Оскільки важко собі уявити науково обґрунтовану етнонаціональну політику без заходів, котрі передбачали б розв'язання етнонаціональних суперечностей (між національним і інтернаціональним; між формальною рівністю всіх громадян, незалежно від етнічної належності і неоднаковими можливостями їх задоволення; між національною диференціацією і інтегративними тенденціями і т.ін.) рекомендуємо їх ґрунтовний аналіз. При цьому зауважимо, що «зняття» цих суперечностей - найточніший вимір ефективності державного управління етнонаціональною сферою життя, забезпечення всім громадянам країни належних їм громадянських і політичних прав і недопущення міжнаціональних конфліктів. При розгляді цього питання, звичайно ж не слід абстрагуватися від загальних закономірностей етнічного і національного розвитку, згідно яких розгортаються процеси націотворення в усіх країнах. Оскільки пізнання і використання останніх у суспільній практиці повинно лежати в основі будь-якої науково обґрунтованої національної політики. У найзагальніших рисах етнонаціональну політику можна визначити як цілеспрямовану діяльність у сфері відносин між етнічними і національними спільностями з метою поглиблення етнонаціональної єдності і взаємодовір'я між націями. Основні поняття та категорії Геноцид — це свідома політика фізичного знищення етносу. Етнічна група: а) соціальна спільність, яка є структурним елементом етносу, але має специфічні культурні особливості і сприймається з боку представників інших етносів як окрема група; б) частина етносу яка проживає на території чужої національної держави. Етноцид — знищення культури етносу або його асиміляція. Інтернаціоналізм — ідеологія і політика, що виражає збагання корінних інтересів і прагнення до об'єднання зусиль різних народів, націй, держав, соціальних та демографічних груп. Космополітизм — ідеологія так званого світового громадянства, яка зневажає державний суверенітет, пропагує відмову від національних традицій, патріотизму. Націоналізм — теорія і практика етнічних і соціально-політичних відносин у суспільстві, які ґрунтуються на самоідентифікації націй у вирішенні політичних, державних, економічних та соціокультурних проблем. Національна меншина — етнічна група, яка не є корінним етносом, але члени якої являються громадянами національної держави і мають спільні етнокультурні особливості (мовні, релігійні, звичаєві), намагаються їх виразити через відповідні соціальні інститути. Національні відносини — це відносини між соціально-етнічними спільностями з приводу рішення різнобічних національних проблем (державно-політичної організації життя, економічних основ національного буття, питань національної мови, культури, традицій тощо). Расизм — сукупність антинаукових концепцій, основу яких становлять положення про фізичну і психічну нерівноцінність людських рас, про вирішальний вплив расових ознак на історію суспільства, про одвічний поділ людей на «вищі» й «нижчі» раси, з яких перші нібито покликані до панування, а другі приречені бути об'єктом експлуатації; політика, що ґрунтується на расистських теоріях. Сепаратизм — рух на територіальне відокремлення тієї чи іншої частини держави з метою створення нового державного утворення або надання певній частині держави автономії за національними, мовними чи релігійними ознаками. Шовінізм — одна з форм націоналізму, політична ідеологія і практика, спрямована на розпалювання національної ворожнечі та ненависті. Питання для дискусії 1) Особливості національної політики України. 2) Що таке національний суверенітет? 3) Яка залежність між поняттями «етнос» і «нація»? 4) Які передумови сучасного етнічного ренесансу в світі? 5) Чим відрізняється національна державність від національного суверенітету? 6) Чи є взаємозв'язок між націоналізмом та інтернаціоналізмом? Якщо є, то в чому, а якщо нема, то в чому? 7) Що потрібно для формування національної свідомості та самосвідомості? 8) У чому причини виникнення шовінізму, расизму? 9) Що таке космополітизм? 10) Місце і роль національних відносин у політичному житті сучасного суспільств.
|