Рецензент: С.К.Стефанюк, професор кафедри інноваційних технологій Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди; В.Ф.Жовтобрюх, к.філ.н., доцент кафедри українознавства Харківського національного економічного університету.
Автор: ст. викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Проскуріна Т.В.
Українська мова: Навч. посібник для самост. вивч. дисц./ Т.В. Проскуріна. – Харків: ХІФ УДУФМТ, 2008.– 171 с.
Навчальний посібник складено на базі навчальної програми з дисципліни «Українська мова» для підготовки бакалаврів, галузь знань – 0305 «Економіка та підприємництво», напрям підготовки – 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030509 «Облік і аудит».
Посібник призначений для формування загальних мовних навичок і мовної компетенції фахівців фінансово-економічного профілю. Видання орієнтоване на студентів, які вільно володіють рідною мовою і мають бажання підвищити свій загальнокомунікативний рівень. Навчальний посібик складається з двох частин: теоретичної і практичної, також уміщено короткий тлумачний словник найбільш поширених термінів у галузі мови та літератури.
Навчальний посібник «Українська мова» призначений для студентів денної і заочної форм навчання, націлює на організацію самостійної роботи під час підготовки до практичних занять, поточного і підсумкового контролю.
| Передмова
|
|
| Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
|
|
| 1.1. Мова як суспільне явище. Функціональне призначення мови.
| 6–10
|
| 1.2. З історії становлення та розвитку української мови.
| 11–13
|
| 1.3. Суть понять «мова», «літературна мова», «ділова мова». Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі.
| 13–16
|
| 1.4. Суть поняття «література». Вплив літератури на формування національної свідомості.
| 16–18
|
| Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
|
|
| 2.1. Культура мови і мовлення
| 19–21
|
| 2.2. Мовні норми.
| 21–23
|
| 2.3. Класифікація стилів сучасної української літературної мови.
| 23–28
|
| 2.4. Особливості та жанри публічних виступів.
| 28–31
|
| 2.5. Вимова і наголос.
| 31–33
|
| Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
|
|
| 3.1. Текст і його ознаки.
| 34–37
|
| 3.2. Текстові норми офіційно-ділового стилю.
| 37–39
|
| 3.3. Мовні засоби текстового зв’язку.
| 39–41
|
| 3.4. Текст як форма існування наукового знання.
| 41–45
|
| Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
|
|
| 4.1. Роль художньої літератури в житті і розвитку суспільства.
| 46–47
|
| 4.2. Мовний світ давньої і нової української літератури.
| 47–49
|
| 4.3. Усна народна творчість.
| 49–50
|
| 4.4. Ономастика, імена та прізвища в українській мовній традиції. Правопис і відмінювання українських прізвищ та імен по батькові.
| 50–55
|
| 4.5. Вокативні речення. Кличний відмінок іменників. Правопис власних і загальних назв при звертанні.
| 55–58
|
| Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
|
|
| 5.1. Функціонально-стилістична диференціація української лексики.
| 59–60
|
| 5.2. Диференціація української лексики з погляду форм існування мови. Молодіжне комунікативне середовище. Молодіжний жаргон.
| 60–62
|
| 5.3. Суть поняття «творча індивідуальність автора». Лексико-стилістичні особливості сучасної української поезії і прози.
| 62–66
|
| Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
|
|
| 6.1. Суть понять «лексика», «лексикологія». Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови.
| 67–68
|
| 6.2. Корінна і запозичена лексика.
| 68–72
|
| 6.3. Правопис слів іншомовного походження.
| 72–73
|
| 6.4. Активна і пасивна лексика.
| 73–74
|
| 6.5. Терміни і професіоналізми.
| 74–78
|
| 6.6. Особливості використання синонімів, антонімів, паронімів і омонімів у різностильових текстах.
| 78–83
|
| 6.7. Фразеологічне багатство української мови.
| 83–86
|
| Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
|
|
| 7.1. Специфіка писемного мовлення офіційно-ділового і наукового стилів.
| 87–89
|
| 7.2. Мовні штампи та канцеляризми. Тавтологія і плеоназм.
| 89–91
|
| 7.3. Абревіація як спосіб скорочування слів.
| 91–93
|
| 7.4. Орфографічні норми української мови.
| 93–94
|
| 7.5. Чергування голосних і приголосних в українській мові.
| 94–96
|
| 7.6. Спрощення в групах приголосних.
|
|
| 7.7. Уживання апострофа.
|
|
| 7.8. Уживання м’якого знака.
| 97–98
|
| 7.9. Основні правила уживання розділових знаків.
| 98–100
|
| 7.10. Пряма й непряма мова в тексті.
| 101–102
|
| Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
|
|
| 8.1. Словотворчі норми української мови.
| 103–105
|
| 8.2. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок).
| 105–110
|
| 8.3. Правопис закінчень родового відмінка іменників чоловічого роду ІІ відміни.
| 110–111
|
| 8.4. Власні й загальні назви.
| 111–113
|
| 8.5. Прикметник у професійному мовленні.
| 113–115
|
| 8.6. Написання складних іменників і прикметників.
| 115–117
|
| 8.7. Нормативність уживання граматичних форм числівника.
| 117–123
|
| 8.8. Займенник у діловому мовленні.
| 123–125
|
| 8.9. Дієслово в діловому мовленні. Зауваження щодо вживання та написання дієприкметників і дієприслівників.
| 125–128
|
| 8.10. Правопис прислівників в українській мові.
| 128–131
|
| Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
|
|
| 9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
| 132–139
|
| 9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
| 139–145
|
| Короткий тлумачний словник.
| 146–150
|
| Додаток. Вправи і завдання.
| 151–173
|
| Література
| 174–175
|
