Комплексна система професійної орієнтації, адаптації й просування на підприємстві

 

Адаптація проходить швидше й успішніше, якщо правильно обрана професія. Проблема вибору професії молоддю представляє як теоретичний, так і практичний інтерес. З одного боку, у ній відбиваються прагнення, наміри молоді, з іншого боку - конкретне здійснення цих намірів, реалізація особистих планів. Вибір професії піддається управлінню шляхом цілеспрямованого формування особистих намірів і інтересів у молоді з урахуванням соціально-економічних потреб суспільства й приведенням у відповідність прагнень, особистих планів молоді з можливостями їхньої реалізації.

Певною формою такої роботи є професійний добір. Професійний добір (профдобір) — це процес виявлення за допомогою науково обґрунтованих методів ступеня й можливості формування медичної, соціальної й психофізіологічної придатності людини для виконання тої або іншої роботи. Стосовно до виробничого колективу проблема профдобору складається у визначенні професійної придатності як сукупності особливостей людини, його здатностей і похилостей, що обумовлюють ефективність певного виду діяльності й задоволеність вибраною професією.

Не всі люди однаковою мірою здатні освоїти ту або іншу професію - одні дуже швидко опановують навичками й досягають професійної досконалості, в інших на це йдуть роки. Нерідко в процесі тривалого навчання губиться інтерес до вибраної професії й людина міняє свій вид діяльності. Призначення профвідбору - зменшити втрати через незадоволеність обраною професією й відсутності в працівника необхідних здатностей і похилостей. Профдобір здійснюється у два етапи:

На першому етапі на основі матеріалів спостереження, опитувань, тестування робочих процесів, бесід з керівниками, провідними спеціалістами складається професіограма. Професіограма — це всебічний опис професії, що дає подання про те, що і як повинне виконуватися робітником, фахівцем, за допомогою яких знарядь праці, у яких виробничо-технічних умовах. У неї входять і вимоги, яким повинен відповідати виконавець.

Професіограма ( від лат. Professio - спеціальність, Gramma - запис) - опис особливостей конкретної професії, що розкриває специфіку професійної праці й вимог, які пред'являються до людини.

Професіограма описує психологічні, виробничі, технічні, медичні, гігієнічні й інші особливості спеціальності, професії. В ній указують функції даної професії й труднощі в її освоєнні, пов'язані з певними психофізіологічними якостями людини й з організацією виробництва. Вона містить у собі психограму - портрет ідеального або типового професіонала, сформульований у термінах психологічно вимірних властивостей.

Розрізняють два види професіограм: професіокарти й повні професіограми.

Професіограма для професійного психологічного відбору, орієнтує на виявлення переважно стабільних, сталих професійно важливих якостей, що диференціюють людей по ефективності діяльності; містить максимально можливий перелік вимог до необхідних і некомпенсованих властивостей особистості фахівця й протипоказання; дає структуру якостей, що забезпечують досягнення високого рівня професійної майстерності.

Типова структура професіограми:

1. Загальні відомості про спеціальність.

Найменування й призначення професії, характеристика робочої зони й робочого місця, засоби й знаряддя праці, професійна підготовка фахівця, його функціональні обов'язки, критерії ефективності діяльності.

2. Зміст діяльності

Опис і аналіз основних дій і операцій. Професійні завдання, розв'язувані фахівцем. Особливості прийому, переробки інформації й прийняття рішень. Структура виконавських дій. Аналіз помилок. Завантаженість психологічних функцій.

3. Умови діяльності.

Санітарно-гігієнічні умови. Режим праці й відпочинку.

4. Соціально-психологічні фактори діяльності.

Характеристика колективу - розмір, структура. Роль і місце фахівця в системі внутрішньогрупових зв'язків. Мотиваційні аспекти спільної діяльності.

5. Динаміка психічного стану фахівця в процесі діяльності.

Характер і ступінь зміни активності психофізіологічних функцій і працездатності. Переважні емоційні стани. Вплив динаміки станів на ефективність діяльності. Основні форми професійної захворюваності й травматизму.

6. Психограма (якості, необхідні фахівцю).

Особистісні якості. Сенсорно-перцептивні характеристики. Якості мислення. Характеристики пам'яті. Моторні дії. Співвідношення в процесі діяльності особистісних, перцептивних, гностичних і моторних якостей. Протипоказання до діяльності.

На другому етапі вивчають природні дані, похилості, соціальні, психологічні й фізіологічні прояви вступника на підприємство. На цій основі становлять карту особистості, що характеризує людину в соціальному аспекті (свідомість, мотиви професійної діяльності, професійні інтереси, широта кругозору, задоволеність виробничою діяльністю), психологічному (риси характеру, особливості уваги й пам'яті, швидкість і продуктивність розумових процесів, емоційні особливості, прояв волі) і фізіологічному (тип вищої нервової діяльності, особливості організації мозкових регуляторних систем). Для складання карти особистості використовують звичайно два основні методи: систему тестів (набір завдань, у процесі рішення яких визначаються психофізіологічні особливості і якості людини - увага, темперамент тощо) і особисту бесіду із вступником на роботу, анкетування.

При складанні необхідних (професіограма) і наявних якостей (карта особистості) виявляється профпридатність. Практика свідчить, що більшість молодих людей визначають свій життєвий шлях самостійно під впливом обставин, що не мають нічого загального зі свідомою професійною орієнтацією. У результаті в них часто виникають загальна незадоволеність працею, байдужність до його умов і змісту, часте бажання перемінити місце роботи тощо. Для проведення профорієнтаційної роботи необхідні спеціально оформлені кабінети, наочні інформаційні матеріали, спеціально підготовлені люди. Вона повинна проводитися в різних формах: екскурсії, уроки, лекції, бесіди, конкурси робочих місць і професій, зустріч із різними людьми тощо. На підприємствах і організаціях повинна здійснюватися система посадового й професійного просування залежно від навчання працівника, стажу його роботи, що здобуваються професійних навичок, ініціативності й зацікавленості в результатах якісної праці тощо.