ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКОВОГО, ФІНАНСОВОГО ТА УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ

Ознака	Облік
податковий	фінансовий	управлінський
Мета обліку	Податки та своєчасність їх сплати	Фінансовий стан банку та результати його діяльності	Діяльність структурних підрозділів
Головні користувачі	Податкові органи	Менеджери банку і зовнішні користувачі	Менеджери різних рівнів
Обмеження	Закони	Нормативні документи НБУ	Жодних обмежень
Вимірники	Єдиний грошовий	Грошовий	Різні вимірники, коефіцієнти
Об’єкт аналізу	Банк в цілому	Банк в цілому	Структурні підрозділи
Періодичність звітування	Квартальний інтервал, наростаючим підсумком з початку року	Річний інтервал	Змінні інтерва- ли (відповідно до конкретних пот­реб управління)
Спрямованість	Ретроспективна оцінка	Ретроспективна оцінка	Прогнозування
Відкритість даних	Інформація доступ­на податковим органам	Звітність прозора	Комерційна таєм­ниця

По суті, йдеться про базову основу складання звітності, потрібної і корисної в процесі прийняття відповідних управлінських рішень. Зрозуміло, що будь-яка цифрова інформація, наведена в одній звітності, може бути за потреби трансформована в інформацію, що передбачається іншими видами звітності. Звідси, між іншим, випливає можливість розгляду облікової політики будь-якого конкретного банку в контексті загальнодержавної облікової політики, що сприяє максимальній реалізації його інтересів.

Рис. 1.8. Схема користувачів звітністю

Водночас облікова політика не може обминути системи управлінського (доречніше буде його назвати внутрішньогосподарським) обліку комерційного банку, що дає змогу його керівництву постійно враховувати перспективи розвитку.

Якщо облікові норми управлінського обліку банки визначають самостійно з урахуванням конкретної структури обсягів активних та пасивних операцій, то фінансовий облік потребує певної державної регламентації та регулювання з боку відповідних галузевих міністерств (відомств).

Щодо податкового обліку, то в Україні фактично створено відносно відособлену податкову звітність у вигляді податкових декларацій. Фактично цей облік орієнтовано тільки на потреби податкового законодавства. Отже, зміни у фінансовому обліку не впливають на податковий облік.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» регламентує тільки фінансову звітність і встановлює лише мінімально необхідні вимоги до ведення бухгалтерського (фінансового) обліку.

Щоб зрозуміти основну відмінність фінансового й податкового обліку, звернімося до найзагальнішого показника, що визначає кінцеві результати діяльності, — до показника прибутку. За чинною методикою обліку податковий прибуток не дорівнює прибутку як показнику економічної діяльності підприємства (надалі, з огляду на предмет нашого дослідження, під словом «підприємство» розумітимемо банк), тобто обліковому прибутку.

Інакше кажучи, методика податкового обліку базується на прийомах і способах обліку валових доходів та валових витрат, різниця між якими формує базу оподаткування — податковий прибуток. Сума його визначається за методиками, регламентованими податковим законодавством і зокрема Законом «Про оподаткування прибутку підприємств». Ведення податкового обліку банки здійснюють з урахуванням можливостей програмного продукту в межах САБ (системи автоматизації банків) за одним із трьох можливих варіантів: позасистемно, на позабалансових рахунках, на окремих субрахунках балансових рахунків. Варто нагадати, що з часу ухвалення цього закону його положення суттєво змінювались. Саме тому навряд чи можна казати про можливість ефективного управління банком лише на основі двох показників: валових доходів і валових витрат. Тільки методику фінансового обліку в цілому спрямовано на відображення реальних економічних процесів, характерних для конкретного банку та банківської системи в цілому. На рівні окремого банку саме бухгалтерія є інструментом, що забезпечує глибину аналізу господарських процесів і можливість управляти ними.

Логічний висновок зі сказаного може бути тільки один: система бухгалтерського обліку і його регулювання складається під впливом і в межах чинної системи управління і має бути адекватною їй.

У ході 70-річної історії командно-адміністративної системи в Україні сформувалась надто регламентована система регулювання бухгалтерського обліку з такими відмітними рисами:

· першочергова орієнтація на макроекономічні інтереси: держави, централізованого планування;

· інтегрований розвиток контрольних функцій обліку;

· методична, організаційна і технічна однозначність бухгалтерських дій;

· чітка «вертикальна» спрямованість потоків бухгалтерської інформації.

Нові економічні умови перехідного періоду створили до певної міри парадоксальну ситуацію. Так, з одного боку, підприємства отримали економічну свободу, скористатися якою, однак, не всі вони й далеко не завжди можуть. З другого — хоч формальна сфера державного регулювання економічних питань значно звузилась, проте фактично держава різноманітними засобами, наприклад, податковим регулюванням, не допускає відхилень від відповідних вказівок та інструкцій. Це стосується й бухгалтерського обліку.

Видається цілком зрозумілим, що бухгалтерський облік не мусить змінюватися залежно від засад податкового регулювання. Вони мають змінювати не методику бухгалтерського обліку, а зміст податкових розрахунків і звітності.

Спільним завданням як фінансового, так і податкового обліку є створення достовір­ної інформації про фінансові результати господарської діяльності. Різняться ли­ше кінцеві наслідки її дальшого використання користувачами. Досить часто в спеціальній літературі реформування обліку пов’язувалось із реформу­ванням податкової сис­теми. Як свідчить практика, податкове законодавство є надто не­стабільним. Саме тому процедури фінансового (бухгалтерського) об­ліку, як було вже сказано, не варто прив’язувати до податкових норм.

Положення Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» є досить складними в плані формування бази оподаткування банків. Але всі проб­леми успішно розв’язуються за заданих параметрів обліку валових доходів і валових витрат банківської діяльності.

Наведені міркування щодо механізмів дії інтегрованої системи «Бухгалтерський облік» є додатковим свідченням складних взаємопотоків інформації між окремими підсистемами, які узагальнюються через процедури фінансового, управлінського та податкового обліку, тобто, беручи загалом, через зміст усієї облікової політики банку. «Від закладених в облікову політику можливостей залежатиме гнучкість та результативність управлінських рішень, обґрунтованість економічних очікувань» [44, c. 70]. Розв’я­зуючи ці завдання, бухгалтер має спиратися на свої креативні професійні знання. Водночас і сучасна система «Бухгалтерський облік» набуває ознак креативного обліку, потребує творчого підходу до процедур передусім управлінського, а в цілому й фінансового обліку.