Діагностування за герметичністю надпоршневого простору циліндрів двигуна

Ці роботи виконують за компресією та витіканням стиснутого повітря.

Тиск газів у циліндрі наприкінці такту стиснення (компресія) залежить від спрацювання циліндропоршневої групи, в'язкості масла, частоти обертання колінчастого вала а досить значною мірою - від герметичності клапанів. Компресію перевіряють компресометром або компресографом (записуючим манометром). Для перевірки компресії двигун прогрівають до температури охолодної рідини (80 - 90°С), а потім його зупиняють, повністю відкривають дросельну і повітряну заслінки карбюратора і від'єднують проводи від свічок запалювання. Очистивши і продувши стиснутим повітрям заглиблення біля свічок запалювання, викручують свічки і, установивши гумовий наконечник компресометра в отвір для свічки (карбюраторні двигуни) або форсунки (дизельні двигуни) одного з циліндрів, прокручують колінчастий вал двигуна стартером на 10 – 12 обертів. Тиск відлічують по шкалі манометра. Далі натискують пальцем на стержень золотника компресора до встановлення стрілки манометра в нульове положення і перевіряють тиск у решти циліндрів. Перевіряють компресію кілька разів. Різниця показань манометра в окремих циліндрах не повинна перевищувати 0, 1 МПа для карбюраторних двигунів і 0, 2 МПа – для дизельних. Мінімально допустиму компресію залежно від ступеня стиску визначають заводи – виготовлювачі двигунів і зазначають у відповідних інструкціях про експлуатацію автомобілів. Основні недоліки цього методу такі: розрядження акумуляторної батареї при прокручуванні колінчастого вала двигуна; непорівнювальність показників компресометра при вимірюванні тиску в різних двигунах через неможливість мати однакову частоту обертання; неможливість визначення безпосередньої причини низької компресії.

При відсутності інших діагностичних приладів єдиний спосіб визначити, що причиною низької компресії є знос деталей циліндро - поршневої групи для виключення або ствердження цієї несправності – є заливання в циліндри невеликої кількості (20 – 30 см³ ) моторного масла і повторна перевірка компресії. Якщо в цьому випадку компресія підвищиться – то це відбудеться за рахунок ущільнення зазору між кільцями і гільзами маслом.

Діагностуванням за виходом стиснутого повітря. Причини спаду компресії можна визначити за виходом стиснутого повітря, яке подається в циліндр двигуна через отвір для свічки: якщо стиснуте повітря виходить через карбюратор або глушник – то впускний або випускний клапани нещільно прилягають до сідел; якщо через сапун, то несправна (спрацьована) циліндро - поршнева група; якщо стиснуте повітря потрапляє в сусідній циліндр з охолоджувальною рідиною або назовні між блоком циліндрів і головкою, то пошкоджена прокладка головки блока. Витікання стиснутого повітря з циліндра точніше можна визначити за допомогою спеціального переносного приладу К – 69, який дає змогу визначити технічний стан циліндрів, поршневих кілець, клапанів і прокладок головки блока циліндрів. За допомогою цього приладу по черзі впускають стиснуте повітря в циліндри через отвори для свічок запалювання або форсунки при непрацюючому двигуні в положенні, коли клапани закриті, і при цьому вимірюють вихід повітря за показниками манометра приладу.

Також при перевірці стану циліндрів і герметичності клапанів виконується вимірюванням розрідження у впускному трубопроводі за допомогою вміщених у трубопроводі датчиків. При роботі двигуна у встановленому режимі вимірюють амплітуди і протяжність імпульсів впуску і випуску газів і фазовий зсув імпульсу відносно ВМТ поршня. Амплітуда пульсацій газів визначає герметичність клапанів, тривалість імпульса – зазори в клапанах, а фазовий зсув – стан механізму газорозподілу.

Пружність пружин клапанів перевіряють як без знімання їх із двигуна, так і після розбирання клапанного механізму. Для контролю пружин безпосередньо на двигуні знімають кришки клапанного механізму і встановлюють поршень у ВМТ такту стиску. Прилад КИ – 723 Встановлюють ніжками на тарілку клапанної пружини, переміщують рухоме кільце в крайнє верхнє положення і натискають на рукоятку до тих пір, доки клапанна пружина не осяде на 0, 5 – 1 мм. Після цього прилад знімають із клапана, фіксують його показники і повторюють вимірювання. Якщо зусилля пружини буде менше граничного, пружину замінюють або ложать під неї прокладку.